Що у світі писали про війну в Україні 3 травня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Американський військовий історик російського походження Макс Бут написав колонку на The Washington Post, де критикує тих, хто досі боїться розізлити путіна, бо нібито росія, попри провали своєї армії в Україні, ще може виграти в той чи інший спосіб. Бут наводить аргументи, чому це не так — навіть якщо невдовзі путін оголосить Україні війну (російський напад він досі називає «спеціальною операцією») і проведе мобілізацію. Власне, мобілізація точно підвищить ризик масових протестів, а бажаного результату на полі бою може не дати. Крім браку тренованого резерву та ймовірної нестачі боєприпасів і сучасного обладнання, основна проблема росіян — логістика. «Чому вони думають, що можуть організувати поставки для більшої армії, якщо їм не вдається впоратися з поставками для 150 тисяч людей?» — питає Бут. Інший широко обговорюваний сценарій — застосування хімічного чи ядерного озброєння. Імовірно, у такому випадку кремль застосує тактичну ядерну зброю проти українських військових баз чи населених пунктів. Тоді НАТО зможе використати неядерний арсенал, щоб знищити рештки чорноморського флоту рф і більшу частину її армії. Це надовго зашкодить режиму путіна. Бут резюмує, що хоча світ і не може попередити ескалацію з боку путіна, однак може гарантувати йому, що ціна, яку доведеться заплатити за це, буде для росії занадто високою.

«Росіяни програють морську війну в Україні ворогу без військових кораблів», — пише оглядач Forbes Девід Акс. На його думку, після успішних українських атак на численні російські судна чорноморського флоту рф у кремля залишилося небагато шансів досягти своїх цілей з моря. І це з урахуванням того, що Україна не має військових кораблів. У колонці перераховані всі втрати російського чорноморського флоту: два великі кораблі затонули, два сильно пошкоджені, три патрульні катери підбиті, якщо не повністю знищені. Оскільки Туреччина контролює протоку Босфор, а Анкара рішуче підтримує Україну, росіяни не зможуть відправити для підтримки свого флоту в Чорному морі нові кораблі. А без трьох амфібій та «Москви» з її ракетами протиповітряної оборони великої дальності російський флот не зможе розгорнути фронт уздовж узбережжя України та провести наступ на Одесу. Це могло б звільнити одеський гарнізон для підтримки визволення Херсону. До того ж решта російського флоту є вразливою — лише три фрегати намагаються забезпечити бодай якусь протиповітряну оборону. І ця ситуація погіршиться для росіян, коли Україна почне використовувати протикорабельні ракети та безпілотні катери, отримані від Великої Британії та США.

Аналізуючи досвід російсько-української війни, американські підполковник Теодор Шенкс і політичний економіст Олександр Гард-Мюррей написали колонку на DefenseNews про ахіллесову п’яту війни. Експерти стверджують, що невдала логістика та залежність від нафтопродуктів призвели до того, що «російський ведмідь» продовжує зазнавати невдач у вторгненні в Україну. Через безрозсудність у матеріально-технічному забезпеченні вже за кілька днів після початку повномасштабного вторгнення росіяни опинилися без пального, їжі та води. Це лише один із прикладів того, чому військові експерти скаржаться на вади залежності від викопного палива — на полі бою та у стратегічному вимірі. Наприклад, за даними проєкту Costs of War, приблизно чверть усього бензину й дизелю, які споживають американські військові, іде на забезпечення захисту доступу до цього ж пального. На стратегічному рівні залежність Заходу від російської нафти й газу є зброєю, що веде до нездатності повністю ізолювати російську економіку. Як протидіяти цьому? Шенкс і Гард-Мюррей пропонують зробити військові бази енергонезалежними, щоб в ідеалі кожна база мала можливість виробляти власну чисту енергію. По-друге, ефективність і більш продумане планування можуть допомогти зменшити споживання палива, хоча в​ довгостроковій перспективі оборонним інститутам краще перейти на електроенергію та альтернативні технології на кшталт захоплення та перетворення вуглецю. І, по-третє, загальна економіка Америки та її союзників має прагнути до декарбонізації, інакше залежність від нафти й газу буде постійно використовуватись як зброя.