Що у світі писали про війну в Україні 26 квітня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Герхард Шредер, канцлер Німеччини з 1998 по 2005 рік, прагне зближення з Росією не лише через свої переконання, але, ймовірно, і через власний фінансовий інтерес, пише The Economist. Навіть після повномасштабного вторгнення росії в Україну Шредер зберіг посаду голови ради директорів російського нафтового гіганта «Роснєфть» і голови правління «Північного потоку — 2». Його також висувають до ради директорів «Газпрому». І обіймає він ці позиції не безкоштовно: його річна зарплата лише в «Роснєфті» становить близько $600 тисяч. Більше того, Шредер, схоже, є добрим другом путіна — він навіть святкував свій 70-річний день народження у Санкт-Петербурзі в компанії російського президента. Судячи з усього, щодо своїх зв’язків із рф Шредер не переживає, хоча в Німеччині він уже почав стикатися з принизливими наслідками. Навіть його улюблений футбольний клуб Borussia Dortmund скасував його почесне членство.

Браян Тейлор, автор книжки «Кодекс путінізму» про сучасний російський політичний устрій, опублікував колонку на Foreign Affairs про неминучість кризи лідерства в росії після путіна. Хоча немає підстав вважати, що путіну зараз загрожує вбивство, є чутки, що він нібито хворий на рак щитовидної залози. Так чи інакше, в якийсь момент або він помре, або його скинуть — і росія залишиться без свого диктатора. Оскільки путін зробив усе, щоб послабити інституції рф, його відставка призведе до небезпечного для країни моменту, адже передбачити, що відбуватиметься далі, важко. Коли путін помре або піде з посади, де-юре виконувати обов’язки президента буде прем’єр-міністр, а дума повинна буде протягом двох тижнів організувати нові вибори. Де-факто ж, найімовірніше, еліти вестимуть запеклий закулісний бій, щоб призначити зручного кандидата. «Зрештою, сенс виборчого авторитаризму полягає в тому, щоб знати переможця наперед», — пише Тейлор. Якщо це станеться досить скоро, то нинішній прем’єр-міністр мішустін, ймовірно, має непогані шанси виграти «вибори». Можуть бути й інші кандидати, можливо, хтось із радбезу — сергій шойгу чи дмитро медвєдєв. Якщо ж путін на своїй посаді не помре, він міг би спланувати свій відхід і призначити наступника — саме так він і сам колись отримав президентство. Невідомо, кого б обрав путін, але навряд чи це був би мішустін. Підсумовуючи, Тейлор посилається на дослідження про те, що 56% автократій переживають зміну режиму протягом п’яти років після смерті їхнього правителя. Тому, коли президентство путіна так чи інакше завершиться, політичне життя в росії стане непередбачуваним.

War On The Rocks опублікувало колонку Ендрю Гудмана, американського дипломата з понад 30-річним досвідом роботи з СРСР і росією. Він запевняє, що путін мав вагомі підстави вторгнутися в Україну саме тоді, коли він це зробив. Відповідно до досвіду Гудмана з путіним на початку 1990-х років, російський диктатор є людиною, яка «постійно намагається мінімізувати ризик» і ретельно готується до того, що робить. А ще він мстивий і нещадний — це комбінація, яка не залишає шансів його суперникам. Гудман вбачає логіку в політиці путіна щодо України: у 2004 та 2014 роках він намагався змусити Україну переорієнтуватися на росію, але обидва рази зазнав поразки. Гудман не до кінця розуміє, чому після анексії Криму та проголошення «л/днр» путін не спробував негайно повалити новий прозахідний уряд в Україні — можливо, вирішив витратити більше часу для підготовки. Остаточне рішення розпочати повномасштабне вторгнення саме 24 лютого 2022 року, ймовірно, було спричинене низкою факторів, зокрема завзяттям Джо Байдена щодо зміцнення НАТО, роздратуванням постаттю Зеленського, який не тільки виявився орієнтованим на Захід, але й неодноразово відкрито висміював путіна — а цього він стерпіти не може. Завершення «Північного потоку — 2» давало шанс розколоти західну єдність, довгострокові енергетичні угоди з Китаєм зменшили залежність від європейського ринку. Зовнішні фактори теж мали значення: слабка відповідь США в Афганістані породила сподівання щодо неспроможності адміністрації Байдена дати ефективну відповідь на російське вторгнення. Ще одним фактором стала відставка Ангели Меркель із посади канцлера Німеччини та її заміна соціал-демократом, а ця партія довгий час прагнула нормалізувати співпрацю з росією. путін був готовий до вторгнення у грудні, однак через Олімпіаду в Пекіні відтермінував його. Гудман завершує свій огляд думкою, що навіть якщо цього разу путін зазнає поразки, він не зупиниться і, найімовірніше, зробить ще одну спробу підкорити Україну.