Росія зможе продовжувати війну, вдаючи, що говорить про мир. Світові медіа про війну 10 листопада

Сьогодні увага світових медіа прикута до тристоронніх перемовин в Абу-Дабі — перших за девʼять місяців. Фінський суспільний мовник Yle пише, що склад російської делегації не віщує нічого доброго. Як і у 2022-му, її очолює помічник Путіна Володимир Мединський — автор серії книг про російську військову історію, у яких він пояснює, чому Росія мала вторгнутися в Україну. Ще один учасник делегації — заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков. У грудні 2021 року він розробив вимоги Росії до НАТО — РФ вимагала в Альянсу згорнути будь-яку військову діяльність у Східній Європі. Присутність Рябкова може свідчити, що переговори справді охоплюватимуть ширшу архітектуру європейської безпеки, про що раніше згадував Дональд Трамп. РФ відправляє переговірників, які раніше блокували угоди, — отже, у Росії немає реального бажання досягти компромісів.

The Economist зазначає, що незвичайна гнучкість Росії, про яку зараз пишуть медіа з посиланнями на джерела, зʼявилась лише після того, як американські переговірники запропонували винести на переговори ширші питання європейської безпеки. Критики стверджують, що це дало росіянам шанс висувати нові вимоги, які неможливо буде виконати. Так Росія зможе продовжувати війну, вдаючи, що говорить про мир.

The New York Times вважає, що бізнес-угоди, які пропонують американці, не можуть схилити Путіна до компромісу. Американські переговірники Стів Віткофф і Джаред Кушнер мали справи з російськими олігархами й вважали, що Путін мислить так само. Проте очільник Кремля демонструє, що готовий миритися з великими втратами, щоб отримати те, чого хоче в Україні. Він розлютив значну частину російських бізнесменів одним лише рішенням вторгнутись в Україну і всі ці роки продовжує збільшувати ставки.

Медіа Transitions, яке висвітлює події у посткомуністичних країнах, описує, як у спустошеній війною Україні, освіта є джерелом надії. У центрі сюжету — харківська вчителька Наталя, якій разом з учнями доводиться адаптуватися до реалій війни. З її 22 шести- і семирічних учнів всього кілька приходять до школи й лише двічі на тиждень. Семеро переїхали до інших країн Європи. Решта — займаються з дому. Те, наскільки вдається навчатись, часто залежить від того, наскільки вправно учні та вчителька визначають, чи є ракета балістичною і куди вона, ймовірно, влучить. Кінець уроків приносить мало полегшення — ночі минають у молитвах про те, щоб усе це скінчилося. Наталя каже, що багато учнів плачуть, коли не можуть піти до школи, і часто просять батьків відпустити їх. Що довше триває війна, то більшою стає ця потреба — відсутність щоденних походів до школи впливає на соціальні навички дітей. Та попри все Наталя віддана освіті своїх учнів. Жодна війна не триває вічно, і вона виріть, що одного дня ці діти повернуть собі майбутнє.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще трьох матеріалів: про те, як виробники дронів борються з дефіцитом оптоволокна, як війна повертається назад до Росії, а також французький репортаж із редакції Kyiv Independent.