Війська РФ не можуть досягти значних успіхів, але все більше життів потрапляють до кремлівської «м’ясорубки». Світові медіа про війну 3 липня

«Величезне павутиння відпрацьованого оптоволоконного кабелю накинуте на будівлі в маленькому українському місті Лиман. Птахи висмикують його, щоб будувати свої гнізда. Під блискучими пасмами ― житлові квартали, зруйновані від артилерійського обстрілу, оскільки російські війська щодня наступають. Вони прагнуть захопити місто, яке ненадовго окупували до контрнаступу України 2022 року, коли їх вдалося вибити. Приблизно 1 000 мирних жителів, які там залишилися, живуть у підвалах: без електрики, газу та проточної води». Так починається подорож журналіста The Guardian Пітера Бомонта стратегічною лінією міст і селищ, які мають вирішальне значення для оборони України — її називають «фортечним поясом». Зокрема, Бомонт відвідав Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, Словʼянськ і Лиман. (Матеріал щедро ілюстрований.)

Продавець овочів Олександр Павлович виїхав з Лиману за день до того, як журналіст зустрівся з ним в евакуаційному центрі неподалік Слов’янська. Його 78-річну матір осколком снаряда поранило в живіт, і протягом довгого дня вона повільно помирала без допомоги. Він поховав її в саду, а потім проїхав на велосипеді 30 км до відносно безпечного місця, переживши зіткнення з російським FPV-дроном, ― той вибухнув на протидроновій сітці над дорогою, а батарея вдарила Олександра по щиколотці. «Місто так сильно пошкоджене, — розповідає він, пакуючи речі, щоб переїхати до квартири неподалік евакцентру. — Щоб почути сигнал мобільного зв’язку, потрібно йти до центрального парку. А надворі всюди дрони. Ми боялися йти. Але коли померла моя мати, я боявся залишатися сам».

Видання зауважує, що темп російських наступів різко зріс за останні тижні. Та принаймні поки що російські війська не досягли значних конкретних успіхів, тоді як дедалі більше життів потрапляють до кремлівської «м’ясорубки». Вадим, чия бригада воює в Лимані та його околицях, сказав: «Ворог не полишає спроб штурмувати Лиман і закріпитися там. Минулого року їхнім завданням було взяти Лиман до жовтня. Потім це було до кінця нового року. Потім березень. Тепер до кінця літа». Захист одного міста також допомагає захистити інші, хоча Вадим зазначив, що взаємозвʼязок міських центрів і промислових обʼєктів фортечного поясу може бути як вразливістю, так і перевагою, якщо логістичні шляхи будуть перерізані.

В евакуаційному центрі в Словʼянську 68-річна Людмила та її подруга Тетяна ― вони щойно втекли із села, розташованого за кілька кілометрів від російських рубежів. Людмила виснажена і поранена. Напередодні на її будинок впала російська плануюча бомба і вбила її чоловіка та ще двох чоловіків. А її сусіду ампутували руку. «Я щойно вийшла на подвір’я. Дивом я не постраждала. Останні два роки ми жили в підвалі. Солдати прийшли допомогти шукати мого чоловіка. Але він зник. Я не почуваюся в безпеці в Слов’янську», — додала вона. «Минулої ночі ми чули вибухи і не могли спати. Я поїду на захід країни, де мій син, його дружина та мої онуки. Але мені потрібно знати, що сталося з моїм чоловіком. Я не зможу заспокоїтися, поки не дізнаюся».

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще трьох матеріалів.