Арбітражний трибунал виніс рішення у справі про Керченську протоку і два моря: Україна і Росія обидві заявили про перемогу. «Бабель» прочитав рішення і переказує його

Після десяти років розгляду міжнародний арбітражний трибунал у Гаазі виніс своє рішення у справі України проти Росії про права прибережної держави в Чорному, Азовському морях та у Керченській протоці. Справа тягнулася 10 років: Україна ініціювала її 14 вересня 2016 року через те, що в акваторіях, прилеглих до Криму, РФ порушувала зобовʼязання за Конвенцією з морського права.

Рішення опублікували на сайті трибуналу.

Після цього як Міністерство закордонних справ України, так і МЗС РФ заявили про свою перемогу. «Бабель» прочитав рішення і розповідає, що конкретно постановив арбітраж.

Ці води — не «історична затока Росії» (перемога України)

Суд відхилив твердження, що Азовське море та Керченська протока є «історичною затокою» РФ і її внутрішніми водами. Таким чином РФ намагалася довести, що справа не стосується Конвенції про морське право, а тому цей суд не має юрисдикції.

Також Росія стверджувала, що після 30 вересня 2022 року (анексії Росією чотирьох українських областей) обставини змінились і виник новий спір про сухопутний суверенітет, а тому суд не має повноважень. Суд відхилив це, наголосивши, що юрисдикція визначається на дату початку процесу (16 вересня 2016 року). Будь-які подальші односторонні дії Росії не можуть скасувати вже встановлену юрисдикцію суду, коли «Україна і Росія обидві безперечно були прибережними державами Азовського моря».

Керченська протока — не міжнародна, а в Азовському морі немає відкритих вод (поразка України)

Україна стверджувала, що Керченська протока — міжнародна, а РФ перешкоджає вільному транзитному проходу через неї. Також Україна стверджувала, що РФ порушувала міжнародне право, затримуючи судна у відкритих водах чи виключній економічній зоні Азовського моря.

Суд визнав, що Керченська протока і Азовське море — не міжнародні, а внутрішні води обох держав. Цей висновок ґрунтується на принципах правонаступництва після розпаду СРСР, а також договорі між Україною і Росією 2003 року про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

Тому суд відмовився оцінювати, чи порушує РФ навігаційний режим і чи перешкоджає судноплавству, як стверджує Україна. Також суд визнав, що Росія не порушила міжнародне право, коли у квітні — жовтні 2021 року закрила Керченську протоку.

Екологічні претензії (перемога України)

Трибунал постановив, що Росія порушила свої екологічні зобовʼязання, коли будувала міст через Керченську протоку, прокладала енергетичні кабелі та газопроводи. РФ не провела належної оцінки впливу на довкілля, не зібрала достатніх базових екологічних даних, не надала звітів про результати оцінок, а ще не виконала свого обовʼязку співпрацювати з Україною щодо охорони морського середовища — РФ мала координувати свої дії з Україною, оскільки ці води — замкнуте море і внутрішні води обох держав.

Підводна культурна спадщина (програш України)

Україна заявляла, що РФ пошкодила або неналежно поводилася з чотирма обʼєктами підводної спадщини: візантійським кораблем, літаками Другої світової Kittyhawk та Airacobra та фрагментом теракотової скульптури.

Суд постановив, що Україна не надала достатніх доказів, що Росія порушила свої зобовʼязання щодо цих обʼєктів.

«Вишки Бойка» (програш України)

Суд заявив, що не має юрисдикції розглядати питання захоплення Росією бурових газо- та нафтовидобувних платформ «Таврида» та «Сиваш» — так званих вишок Бойка. Цей арбітражний трибунал керується Конвенцією ООН з морського права, яка не дозволяє вирішувати, кому належить майно чи чий суверенітет має бути над Кримом.

Проте трибунал вирішив, що може розглядати питання перереєстрації вишок і відхилив звинувачення України. Суд постановив, що кожна держава має право давати прапор кораблям (включно з плавучими платформами) чи забирати його. Реєстрація судна в одній країні не забороняє іншій країні внести його в свій реєстр. Суд не знайшов порушень з боку РФ.

Загострення спору (програш України)

Сторони арбітражу мають утримуватися від дій, що погіршують ситуацію під час процесу. Україна стверджувала, що такими діями з боку РФ є: будівництво мосту через Керченську протоку, перешкоджання міжнародному судноплавству та пошкодження обʼєктів підводної культурної спадщини.

Трибунал вирішив, що ці дії не досягли такого надвисокого рівня серйозності, щоб вважати їх загостренням спору.

Декларативне рішення

Арбітраж виніс класичне «декларативне рішення» — обмежився лише констатацією того, хто в якому пункті правий. Суд вважає, що висновки про порушення є достатніми, і вважає це головним результатом процесу. Суд вважає, що оскільки це декларативне рішення, то немає потреби додатково наказувати припиняти певні дії, надавати гарантії, що цього не повториться, наказувати виплачувати компенсації чи усувати наслідки.

Суд постановив, що кожна сторона сама оплачує свої витрати на цей процес.