Ціна війни дронів — нелюдські зусилля солдатів навіть тоді, коли армія має успіхи. Світові медіа про російсько-українську війну 28 травня

Технології дали Україні шанс змінити хід війни — але ціною величезного людського виснаження, йдеться у великому матеріалі Der Spiegel. Видання пише про те, що один з останніх російських масованих обстрілів Києва — це демонстрація безсилля. Через чотири роки після початку великої війни воєначальник у Кремлі усвідомлює, що недооцінив противника. Україні вдалося наростити темпи інновацій, розвинути вітчизняну збройову промисловоість. Утім, попри ці успіхи, назвати це переломним моментом у війні поки не можна, радше — зміною настроїв. Адже за цими успіхами стоїть жорстока ціна, зауважує Der Spiegel і розповідає про проблеми України в мобілізації. Солдат Іван Кавун провів у бліндажі під Бахмутом 486 діб. Фактично він жив життям крота майже півтора року, аж до цієї весни. Сидячи в кафе біля «Золотих воріт», Кавун Іван потягував пиво із заплющеними очима. Іван розповів журналістам, що на позиції він мав лише склянку води на день, а тепер пʼє досхочу.

Кавун отримав повістку про призов у ​​2023 році, після чого пройшов три місяці навчання у Великій Британії, а потім став командиром кулеметників під Бахмутом. У листопаді 2024 року він зайняв позицію в лісі. Солдати жили в бліндажі. Спочатку їм допомагали, але згодом звʼязок майже зник. Улітку минулого року росіяни розбили їхню позицію. Росіяни подумали, що всі загинули, — це врятувало бійців. Дрони скидали їм їжу і воду вночі. Чоловіки не виходили назовні, щоб їх не помітили. Укриття було низьким, тому Кавун натер мозолі на колінах. Він дізнавався новини з газет, які скидали дрони час від часу: так він почув про зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці. Рацією йому вмикали голос сина, який уже пішов у садочок. Евакуацію Кавуну пообіцяли у грудні 2025 року, але вийти вдалося лише наприкінці березня, коли пройшов туман. Бійцям довелося подолати 18 кілометрів обхідним шляхом, щоб дістатися своїх. Зараз Іван лікується — оперують коліно, досі погано спить, але руки вже не тремтять. Він подарував сину справжній дрон і думає повернутися на фронт.

Історія Кавуна не єдина, пише видання. У його бригаді ще один офіцер протримався на позиції 472 дні. Такі випадки показують справжнє обличчя війни, якого не побачиш у звітах системи «Дельта». Це розповіді про неймовірну витримку та водночас про байдужість командирів, йдеться у статті. Це ціна війни дронів — нелюдські зусилля солдатів навіть тоді, коли армія має успіхи.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще трьох матеріалів.