Європа знову думає, чи варто напряму говорити з Путіним. Світові медіа про російсько-українську війну 12 лютого

Сьогодні увага світових медіа прикута до Олімпійських ігор в Італії, а саме до дискваліфікації українського скелетоніста Владислава Гераскевича через його «шолом пам’яті». Президентка Міжнародного олімпійського комітету Кірсті Ковентрі зустрілася з Гераскевичем перед оголошенням рішення і згодом зі сльозами на очах розповіла журналістам, що їй не вдалося знайти компромісу, пише Reuters. Після цього рішення члени української команди плакали та обіймалися, а батько і тренер Владислава Михайло сидів на брудному сніговому заметі, закривши обличчя руками. Американський скелетоніст Деніел Барфут у коментарі виданню сказав: «Я думав, що IBSF (Міжнародна федерація бобслею та скелетону) або ті, хто має владу, якось відступлять і дадуть йому спокій. Коли я дізнався, що його збираються дискваліфікувати, то був шокований. Він один із найкращих скелетоністів у світі, але очевидно, що він вважав це [своє послання] важливішим за самі змагання».

Про те, що Європа знову думає, чи варто напряму говорити з Путіним, поки США ведуть складні й повільні переговори між Україною та Росією, йдеться у статті Le Monde. Головний ініціатор цієї ідеї — Емманюель Макрон. Він хоче, щоб Європа не залежала лише від США і мала власний голос у переговорах про війну. Франція вже намагалась «промацати ґрунт», їхній дипломат їздив до Москви — та це не дало жодного результату, пише видання. Частина країн, зокрема Польща та Литва, вважають будь-який діалог із Путіним передчасним і небезпечним для Європи та України, тоді як інші, як-от Італія чи окремі політики у країнах Балтії, переконані, що якщо Україна говорить — Європа теж має бути за столом, але лише за умови скоординованої позиції між усіма країнами Блоку. Питання полягає не так у самому факті розмов із Путіним, як у єдності європейської позиції, змісті такого діалогу та ризику того, що Росія використає його для маніпуляцій і розколу Заходу, підсумовує Le Monde.

Читайте також аналітичний матеріал Foreign Policy про те, наскільки ефективною може бути головна стратегія міністра оборони України Михайла Федорова знищити більше російських військ, ніж Кремль може відправити. Зокрема, 50 тисяч щомісяця — ця цифра перевищує приблизно 30—35 тисяч новобранців, яких Росія набирає щомісяця, за словами дослідника Німецького інституту міжнародних та безпекових справ Яніса Клюге. Ця мета може створити економічний та соціальний тиск на Росію, а також дасть Україні важелі впливу в мирних переговорах за посередництва США.

Однак європейські чиновники й аналітики, з якими поспілкувалося видання, попередили, що така стратегія має багато перешкод. Перш за все, тому що Росія також стає більш ефективною у нападах на українців на полі бою. Україні бракує далекобійних ракет для ударів по тилах. Хоча в неї є більші резерви далекобійних дронів, їхніх операторів відтіснили з лінії фронту після того, як Росія їх атакувала, сказав старший науковий співробітник британського аналітичного центру Royal United Services Institute Джек Вотлінг. Це означає, що мета України вбивати 50 тисяч росіян на місяць залежить від того, чи відправить Москва стільки у бій. «Росіяни диктують рівень втрат», — сказав Вотлінг.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще двох матеріалів.