Чому Бельгія продовжує блокувати репараційну позику Україні та до чого тут Фрідріх Мерц. Світові медіа про війну 4 грудня

Прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер продовжує блокувати рішення щодо репараційної позики Україні, бо боїться юридичних позовів і російської відплати. Про це пише Politico, додаючи, що це не єдина причина такої поведінки. Проблеми почалися з напруги між Бартом де Вевером та німецьким канцлером Фрідріхом Мерцом. Лідер фламандських націоналістів де Вевер прийшов до влади в лютому цього року, а Мерц очолив німецький уряд після виборів через три тижні. Обидва лідери відомі своєю імпульсивністю, яка бентежить союзників.

Мерц буцімто пішов напролом, коли у вересні публічно заявив, що настав час Європі провести рейди по банківських сховищах, щоб використати російські заморожені активи для допомоги Києву. Близькі до переговорів чиновники стверджують, що Мерц зробив це занадто рішуче й зарано, не дочекавшись, поки де Вевер дасть свою згоду. На той момент бельгійські представники вели приватні й чутливі переговори з політиками ЄС, намагаючись узгодити свої занепокоєння. На позицію Бельгії впливали й внутрішні проблеми, політичні міжусобиці та страх, що країна може стати частиною гібридного нападу Путіна, підкреслює видання.

Ще однією перешкодою для просування позики є (звичайно ж) Угорщина, пише Politico. Активи Росії заморожені лише тому, що всі лідери ЄС, включно з другом Путіна Віктором Орбаном, кожні шість місяців погоджувалися продовжувати санкції, що блокують кошти. Якщо Орбан передумає, Росія може знову претендувати на ці активи, що створить проблеми для Бельгії. А ще на російські гроші мають свої плани США. Зокрема, вони пропонували повернути їх Росії після укладення мирної угоди, що викликало обурення в Європі.

До використання заморожених російських коштів потрібно підходити обережно, але змусити Росію заплатити — необхідно, вважає колумніст Bloomberg, ексадмірал ВМС США, колишній верховний головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО Джеймс Ставрідіс. На його думку, європейський репараційний кредит у поєднанні з економічними важелями впливу в мирних переговорах, які можуть використати США, — це гарний підхід.

Водночас The Economist наголошує, що Європа повинна усвідомити: довгострокова військова та фінансова підтримка України має тепер лягти виключно на неї. І якщо вона не може знайти спосіб використати російські заморожені активи, то має платити з власної кишені — і якомога швидше. Поточний підхід видавати допомогу «по краплині» є нестратегічним, він заохочує Путіна вичікувати, а прихильникам Трампа дає аргументи проти Європи, підсумовує видання.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме матеріалу про те, що Україна стоїть перед загрозою демографічного колапсу, та ще трьох статей.