Україна, яка колись була щитом Європи, стала трампліном для Путіна. Світові медіа про російсько-українську війну 13 листопада

Уже навіть після початку повномасштабного вторгнення Покровськ тривалий час жив доволі спокійним життям. У центрі міста працювали кав’ярні й ресторани, з великого динаміка на вулиці лунала гучна рок- і танцювальна музика, а на ринку бабусі продавали городину. Це було безпечне місце, куди тікали люди з інших прифронтових міст Донеччини. Фотожурналіст The New York Times Тайлер Гікс згадує Покровськ гостинним і безпечним: там його команда перепочивала між поїздками на передову. Згодом Росія почала наступати й на Покровськ — а Гікс фотографував українські артилерійські підрозділи, які невпинно боролися, щоб уповільнити вороже просування. Історію цього фотожурналіст намагався задокументувати у своїх знімках під час кількох поїздок до Покровська з літа 2023-го до лютого цього року.

Ознаки наближення ворога в місті зʼявлялись поступово: вулиці заповнили ряди бетонних протитанкових укріплень — «зубів дракона». Люди виживали завдяки роздачі їжі й набирали воду у спеціальних пунктах. Коли наприкінці минулого року російські війська підійшли вже дуже близько, Тайлер Гікс знімав евакуацію тих, хто не міг залишити місто самостійно. Росія, як і в інших регіонах України, атакувала людей безпілотниками. Машини та велосипеди ставали мішенями — це було так зване людське сафарі. Через постійні атаки на гуманітарні колони доставляти допомогу стало неможливо. Після цього, пише Гікс, він уже не міг документувати злочини росіян: було надто небезпечно. Лише на відео, які знімали українські військові на безпілотники, він бачив, як гине місто. На подвір’ях з’являлися поспіхом вириті могили. Тіла залишали просто там, де люди загинули, оскільки забрати їх означало ризикувати життям.

Сусідній Мирноград опинився в тому ж котлі, каже Гікс. Цілі квартали зруйновані разом із життям, що там було. Попри атаки дронів, волонтери розносили їжу і воду людям, які виходили з підвалів лише на кілька хвилин. Дехто повертався, щоб забрати рештки своїх речей зі зруйнованих квартир. Гікс розповідає про жінку Олену, яка плакала, сідаючи в машину з кількома уцілілими речами: «Це був наш дім…» — шепотіла вона крізь ридання. Бабуся підбирала іграшки свого онука, які лежали на вулиці — їх викинуло з будинку вибуховою хвилею. Вулична продавчиня, яка торгувала м’ясною нарізкою, розповіла про смерть двох людей у ​​вестибюлі будівлі поруч зі своїм кіоском, вказуючи на слід крові через дорогу. «На щастя, того дня я поставила свій кіоск трохи далі», — сказала вона. Мирноград зараз майже оточений російськими військами. Це ще один розбитий трофей для Кремля, підсумовує Гікс.

Також варта уваги колонка колумністки Le Monde Сільві Кауфман про те, що війна в Україні вийшла за її межі й дедалі ближче підходить до Європи. Авторка пише, що поляки, як і фіни, уже готуються до можливого нападу — збирають «тривожні валізи», запасають воду, радіо, готівку, ліхтарики й батарейки. Кауфман зазначає, що Україна більше не є єдиною ціллю Росії — проявів гібридної війни, включно з кібератаками, провокаціями, дронами, диверсіями та дезінформацією, різко побільшало в усіх європейських країнах.

Однак більшість із них, крім хіба що Фінляндії, залишаються неготовими до загроз. Хоча бюджети на оборону зростають, логістика і виробництво зброї досі пробуксовують.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступне резюме ще п’яти матеріалів.