Спеціальна військова операція чи російське вторгнення — чому назва війни має значення. Світові медіа про війну 5 вересня

Важливо правильно називати війни, оскільки вони формують уявлення про те, хто винен і хто жертва, пише The Conversation. Автори статті дослідили, як науковці обговорювали вторгнення США до Іраку в 2003 році та Росії в Україну в 2022-му. Результати виявилися протилежними. Переважна більшість описувала конфлікт між Іраком і США як «війну в Іраку», посилаючись лише на одного з учасників. А війну в Україні називають «війна Росії проти України» або «війна Путіна проти України», яка включає обох учасників. Виявилося, що те, як політики, журналісти та люди в публічних колах у США називають війни, радше служить державним інтересам та владі, аніж обов’язково відображає реалії конфліктів.

Загалом існує кілька різних способів називати війни, але їх можна згрупувати за місцем, учасниками, часом або важливими подіями. Втім, вибір назви не завжди є об’єктивним. Називаючи війну лише за місцем, можна ненавмисно перекласти провину на державу, де відбуваються події, навіть якщо вона не нападала першою. І навіть коли в назві згадують обох учасників, порядок важливий. Наприклад, Філіппіно-американська війна назвою показує, що США лише відповіли на дії Філіппін, хоча насправді США прагнули підкорити країну. Вторгнення Росії в Україну науковці та медіа описують по-різному, але здебільшого наголошують на Росії чи президентові Володимирі Путіні як на агресивному антагоністі.

Це стосується й інших конфліктів, наприклад на Близькому Сході. Називаючи конфлікт «Ізраїль проти ХАМАС», часто замовчують, що саме Ізраїль має набагато потужнішу армію та завдає основних руйнувань у секторі Гази. Видання пише, що таким чином назви можуть формувати спотворене уявлення про баланс сил.

Європа грає з Трампом щодо України в довгу гру, адже перспектива швидких мирних переговорів згасла, розповідає The New York Times. Зараз європейські лідери спрямовують усі сили на те, щоб утримувати американського президента на своєму боці. Стратегія проста: спробувати показати Трампу, що Європа готова виконати важку роботу з підготовки до повоєнного майбутнього в Україні, а Путін — ні. Цього тижня союзники України посилили критику російського диктатора. Фрідріх Мерц назвав Путіна «воєнним злочинцем», а Макрон — «хижаком і людожером» (a predator and an ogre). Колишній міністр оборони Німеччини Карл-Теодор цу Гуттенберг каже, що європейські лідери надсилають сигнал Білому дому, що стратегія розпливчастих, помпезних, але невиконаних обіцянок має припинитися.

Паризький саміт мав на меті донести послання єдності, а також заспокоїти Зеленського, який обмірковує складні компроміси на переговорах. Але деталі гарантій безпеки залишаються невирішеними. Серед них вирішальне питання: чи надасть Німеччина війська для підтримки миру в Україні — чи лише проводитиме навчання, надаватиме зброю, а також повітряну та морську підтримку українським військовим. «Дії говорять самі за себе, — сказав в інтерв’ю NYT Кай Зауер, посол Фінляндії в Німеччині. — У нас є група друзів України, яка більша за Європу. Вона регулярно зустрічається й готова взяти на себе відповідальність за повоєнний мир». Зауер також додав, що будь-яка мирна угода все ще потребує двох складових: згоди Росії на припинення вогню з Україною та підтримки з боку Сполучених Штатів.

Це лише частина огляду. Для тих, хто підтримує нас на Patreon, доступний також огляд матеріалів про те, що політика Трампа на противагу адміністрації Байдена має більше потенціалу закінчити війну в Україні, та як чеченська мафія шантажує українців в іспанському місті Торревʼєха.