Як працює команда київських волонтерів ППО. Огляд матеріалів іноземних медіа 16 грудня

Команді видання The Washington Post вдалось приєднатись до невеликої групи київських волонтерів, які вже понад два роки допомагають Силам оборони відбивати дронові атаки росіян. Ідеться про підрозділ столичної територіальної оборони «Мрія», до складу якого входить чимало юристів. Керівник підрозділу, колишній суддя Конституційного суду Сергій Сас пригадує в коментарі виданню, що якось побачив «шахед», що пролітав просто над ним. Усе, що подумав Сас, ― що цей пристрій реально збити й з пістолета.

Підопічні екссудді й справді мають у розпорядженні досить примітивну зброю ― так, загін, роботу якого описують у статті, збиває дрони за допомоги кулемета «Максим» часів Другої світової війни. До складу групи входять семеро чоловіків віком від 30 до майже 70 років. Один із них музикант родом із Донецька, інший ― колишній мер невеликого міста, іще один ― юрист і власник автосалону. Зараз ледь не щоночі, коли росіяни запускають дрони в напрямку України, вони збираються в невеликому приміщенні на верхньому поверсі однієї з київських багатоповерхівок. Видання не називає розташування будівлі з міркувань безпеки, однак стверджує, що чоловіки можуть чути звуки клубної музики через розважальний заклад, який розташований внизу. Відвідувачів клубу учасники групи зневажливо називають тими, хто намагається ізолюватись від реалій війни.

Коли на планшеті зі спеціальним програмним забезпеченням стало видно, що дрони підлітають до «закритого міжнародного аеропорту, який розташований одразу за Києвом», чоловіки надягли шоломи й вибігли на дах будівлі. Зняли з «Максима» маскувальний чохол і підготувалися стріляти. Із даху було чути, як по дрону стріляють з вогневих позицій поблизу ― у зону відповідальності групи безпілотник так і не залетів.

Це було 1 грудня, і тривогу тієї ночі оголошували кілька разів. Щоразу чоловіки вибігали на дах, розраховуючи, що їм, можливо, доведеться працювати. У перервах вони розповідали журналістам, як часом хворіють через те, що змушені проводити багато часу на морозі.

Ця робота регулярно не оплачується ― за весь час місто виділило волонтерам грошової винагороди в розмірі $550 на кожного. Цьогоріч іще не платили ― хоча співрозмовники видання в Київській міській адміністрації запевняють, що це станеться. Волонтери кажуть, що займаються цим не за гроші, однак не відмовилися б від кращого озброєння й забезпечення. Чай та їжу для свого чергування вони приносять самі.

Зранку невиспані чоловіки розʼїхались по домівках, один навіть встиг вчасно відвести доньку до дитсадка. А інший поділився спостереженням про те, як ледь не щонічні повітряні атаки стали частиною буденності українців. Він бачив, як діти в пісочниці гралися в «повітряну тривогу» ― осучаснену версію квача.

Це лише частина огляду. Про ще пʼять матеріалів, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.