Росіяни знов обстрілюють обʼєкти енергетики, українці швидко адаптуються. Огляд матеріалів іноземних медіа 29 листопада

«Серед монструозних куп покрученого металу, калюж застиглої нафти та посічених уламками стін одна незвична деталь привертає мій погляд. Вкриті снігом ділянки підлоги. Усередині цеху теплоелектростанції. З настанням чергової української зими величезний машинний зал сповнений активності. Інженери, невеликі на фоні величезних масштабів місця, ремонтують те, що можна відремонтувати, забирають те, що після нещодавнього російського авіаудару по цьому обʼєкту вже не відновити», ― так починається матеріал журналіста BBC Пола Адамса про ситуацію в Україні після чергових російських обстрілів, мета яких ― пошкодити українську енергосистему. За останні два тижні таких обстрілів було два, на додачу до восьми інших від початку року. Вони завдали мережі величезної шкоди, тимчасово зменшивши енергогенерацію вдвічі. Енергетики починають працювати над відновленням обʼєктів одразу після обстрілів ― уже добре знають, що і за чим робити.

Так само добре орієнтуються в ситуації і цивільні українці, пише журналіст. У частині вікон може бути темно, але кафе і крамниці на перших поверхах світяться, оскільки майже всі мають генератори. Дехто вже купив зарядні станції та зробив альтернативну електромережу. А мешканці частини багатоквартирних будинків навіть скинулись на невеликі генератори чи енергосистеми в підвалі, щоб під час вимкнень працював ліфт і на верхніх поверхах була вода.

Для киянки Наталі Андрійко, яка мешкає на 19-му поверсі на столичних Позняках, це стало справжнім порятунком. «Це дивне відчуття, ― каже вона журналісту, сидячи в освітленій однією лампою на акумуляторах кухні. ― Я щаслива мати абсолютно базові зручності. Можливості вигуляти собаку, не долаючи купу сходів. Воді в крані».

Таку можливість Андрійко має завдяки активним сусідам, які від початку повномасштабного вторгнення Росії перезнайомились, подружились і тепер багато питань вирішують колективно. «Це чудові люди, ― каже вона. ― Разом ми сильні, хоча коли групі з понад десяти людей треба вирішити якесь спільне питання, починаються різні суперечки». Часто дійти спільного рішення складно, каже сценарист Іван Мелешенко. Він написав сценарій короткометражки про розмови людей, які стоять у черзі за дизельним генератором. Каже, що коли в якомусь із чатів починається суперечка, рано чи пізно хтось починає жартувати ― і невдовзі все переходить у веселощі. «Неможливо жити в таких складних і стресових умовах три роки без позитивних емоцій», ― пояснює він журналісту. Під час війни люди особливо потребують того, що може підбадьорити.

Це лише частина огляду. Про ще два матеріали, що стосуються російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.