«Мікроменеджмент» Заходом збройних конфліктів лише робить їх тривалішими й боліснішими. Огляд матеріалів іноземних медіа 19 листопада

Попри те, що сьогодні тисячний день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, в іноземній пресі ця дата минула загалом непоміченою. Про кругле число днів згадували хіба що в контексті, а головним приводом для цього контексту були дві події ― перший удар Силами оборони по російських тилових обʼєктах за допомоги ATACMS і оновлення ядерної доктрини РФ зі зниженням порогу необхідних умов для застосування зброї. Так, Le Monde пишуть, що ATACMS навряд чи істотно вплинуть на ситуацію на полі бою, а Bloomberg писали, що вони можуть істотно порушити російську логістику, а відтак розтягнути ланцюги постачання ― звісно, якщо дозволити бити західними ракетами не лише по Курщині, а всюди на глибину до 300 кілометрів від українського кордону. Хоча загалом, на думку авторів статті Bloomberg, із новою російською ядерною доктриною світ став небезпечнішим. Втім, якщо зранку біржові індекси через це дещо просіли, до кінця дня вони відновили свої показники ― інвестори побачили в російських заявах радше черговий блеф, пише CNN.

Ширший погляд на російсько-українську війну ― а також на війну між Ізраїлем і сектором Гази ― пропонує багаторічний журналіст The Jerusalem Post Сет Францман. Щойно десь розгоряється війна, в якій задіяно США чи іншу країну НАТО (наприклад, як постачальника зброї), Захід одразу починає дуже ретельно відміряти кількість допомоги й те, як саме підтримуваній ним стороні потрібно воювати. Мотивація, яку Захід зазвичай озвучує, ― уникнути ескалації. Але, по-перше, через це війни тривають значно довше, ніж могли б, пише Францман, звертаючи увагу на постійне стримування Заходом України. А по-друге, складно сказати, що ескалації вдається уникати. «[Після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року] Іран розгорнув масштабну війну. Він мобілізував єменських хуситів для атак на кораблі в Червоному морі, бойовиків у Сирії та Іраку, підштовхнув “Хезболлу” атакувати Ізраїль із півночі. Це тепер регіональна війна, яка впливає на життя мільйонів людей. Війна в Україні також не “обмежена” чи “маленька”. Мільйони людей змушені залишити домівки, величезні території руйнуються. Також ця війна зцементувала ірано-російсько-китайську дружбу», ― пише Францман. Додаючи, що якби Захід діяв рішучіше, подібних наслідків можна було б уникнути.

Інша проблема «мікроменеджменту» воєн ― коли Захід нарешті зважується на якийсь новий крок, наприклад дозволяє Україні бити по Росії ATACMS, росіяни кажуть, що тепер атакуватимуть жорстокіше, бо нібито мають право на відповідь через ескалацію. Але насправді росіяни самі постійно ескалують, оскільки їх ніхто не стримує. Це вони здійснюють жорстокі атаки на всій території України, лишаючись фактично безкарними. І тепер запевняють, що нове право України, запізніле й обмежене, є приводом для посилення атак у відповідь. Від того, наскільки збережеться ця хвороблива логіка, залежить і ситуація на Близькому Сході, підсумовує автор видання. Іран пояснив свої масовані ракетні удари по Ізраїлю тим, що Тель-Авів ескалував ситуацію в регіоні. Тоді як саме проксі Тегерану зробили перший крок. Якщо Захід із приходом Трампа знайде в собі рішучість ставити Росію на місце, зміниться й логіка дій іранських лідерів, переконаний Францман.

Це лише частина огляду. Про ще один матеріал, що стосується російсько-української війни, читайте на нашому Patreon.