Новини

Financial Times: Росія тренувалася завдавати ядерних ударів по обʼєктах у Європі

Автор:
Олександра Амру
Дата:

Військово-морські сили Росії тренувалися націлювати свої ракети з ядерними боєголовками по обʼєктах у Європі.

Про це свідчать секретні документи, з якими ознайомилося видання Financial Times.

Документи, підготовлені в період з 2008 до 2014 року, містять список цілей для ракет, що можуть нести як звичайний, так і ядерний заряд. На мапах, які, ймовірно, створили для презентації, а не для оперативного використання, вказали 32 цілі для російського флоту в Європі.

Цілі Балтійського флоту Росії — здебільшого в Норвегії та Німеччині, серед них військово-морська база в Бергені, радіолокаційні пункти та об’єкти спецпризначенців.

Північний флот Росії зможе вразити обʼєкти оборонної промисловості, як-от верф у англійському Барроу-ін-Фернессі, де будують військові човни та субмарини.

Презентація також ілюструє, як Росія може діяти в Чорному, Каспійському та Тихому морях. На мапі окреслені, зокрема, сценарії можливих конфліктів з нинішніми дружніми до РФ країнами — Туреччиною, Азербайджаном, Іраном, Китаєм і Північною Кореєю.

Аналітик Центру Стімсона, колишній чиновник НАТО Вільям Альберк сказав, що вибірка є лише невеликою частиною сотень, якщо не тисяч, цілей по всій Європі, насправді нанесених на мапу. Зокрема, йдеться про військові обʼєкти та критичну інфраструктуру.

У документах російські військові відзначили «переваги завдання ядерних ударів на ранніх стадіях конфліктів». У презентації також згадали варіант так званого демонстраційного удару — підриву ядерної зброї у віддаленому районі в період назрівання конфлікту, аби «залякати західні країни».

У документах наголосили на здатності російських кораблів нести ядерну зброю. Там зауважили, що висока маневреність флоту дозволяє завдавати раптових і превентивних ударів, а також масованих ракетних ударів з різних напрямків.

У презентації також зазначили, що ядерна зброя зазвичай призначена для використання в поєднанні з іншими засобами знищення.

За підрахунками, країни НАТО мають менш ніж 5% від кількості засобів протиповітряної оборони, необхідних для захисту східного флангу Альянсу в разі нападу з боку Росії.