«Міст до членства України в НАТО» ― найгірше рішення Альянсу з можливих. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 10 липня

Різко негативну колонку щодо рішення країн НАТО запропонувати Україні «міст до неминучого членства» написав постійний колумніст Bloomberg, колишній редактор німецького економічного видання Handelsblatt і журналіст британського The Economist Андреас Клют. Основна думка його тексту: це рішення більше нашкодить, ніж допоможе Україні ― і Заходу також.

Свою критику він починає із самого образу мосту. «Міст ― це щось, з чого ви можете впасти, намагаючись подолати бурхливий потік. Незалежно від того, як добре його облаштовано, це місце між двома берегами й без захисту від жодного з них, ― пише Клют. ― Також це щось, що ворог намагається підірвати, поки ви цей міст ще будуєте. Армії вважають переходи річок однією з найризикованіших операцій війни, що завдає чи не найбільших втрат».

Ця аналогія цілком накладається на ситуацію, в якій опинилась Україна ― і в якій вона насправді перебуває ще з 2008 року, коли члени НАТО на зʼїзді випустили заяву, що Україні та Грузії місце в Альянсі, однак у майбутньому, а не просто зараз. Це лише спровокувало Росію, що сприйняла це як заклик до дій ― і до вторгнення в Грузію, і до активнішого втручання в українські справи.

Неясно, пише Клют, наскільки світ був би зараз інакшим, якби Україна стала членом Північноатлантичного альянсу раніше, «до початку стрілянини». Стримуючий ефект Статті 5, яка втілює принцип «один за всіх і всі за одного», швидше за все, вгамував би Путіна ― однак іще незріла демократично Україна тоді послабила би блок так, як зараз його послаблює Угорщина, пише колумніст.

Сумна сьогоднішня реальність полягає в тому, що членом НАТО не стане жодна країна, що перебуває в стані активної війни. Один раз волю Росії вдалося пересилити, пригадує Клют. Це сталось 1955 року, коли до НАТО включили ФРН. На той момент Західна Німеччина, хоч і мала нечіткі східні кордони, все-таки не була в стані активного військового протистояння. І попри активне невдоволення з боку СРСР процес інтеграції пройшов успішно.

«Теперішній курс на поступове приєднання не допомагає нікому. Він, навпаки, робить війну тривалішою, виправдовуючи збочений путінський наратив, що Росія веде екзистенційну боротьбу проти імперіалістичного Заходу. І Путін, і його наступник матимуть чітку історію для народу: Росія бореться, щоб не пустити Україну в НАТО, щоб тримати його подалі від батьківщини», ― пише автор. Проблема також у тому, що чим ближча Україна до Альянсу, тим складнішим випробуванням на міцність для нього є кожен новий жорстокий удар окупантів. Наприклад, днями росіяни поцілили в дитячу лікарню. «Охматдит». Що мав би робити Альянс, якби Україна була за крок до вступу? Проігнорувати означає показати слабкість. Наріжний принцип НАТО ― повноцінний захист всіх своїх повноцінних членів, а що означатиме така гібридна модель? Чи не розмиє вона ключову цінність Альянсу? «Щоб залишатись вартими довіри, варіантів має бути лише два: ви з нами або ні. І якщо так ― атака на вас означає атаку на нас, без жодних зайвих нюансів».

Виходом із поточної ситуації Клют вважає чесну заяву з боку НАТО про те, що «зараз ми стати на захист України не можемо. Але ми дамо все, чого потребує ця країна ― значно більше, ніж дали досі ― щоб вона змогла перемогти Путіна самостійно».

Це лише частина огляду. Резюме інших найцікавіших матеріалів про російсько-українську війну доступне для всіх, хто підтримує нас на Patreon!