Китай вичікує на можливість визначити умови миру в Україні. Огляд матеріалів іноземних медіа 14 червня

Про скромні перспективи Саміту миру, який починається у Швейцарії, пишуть одразу кілька видань, зокрема The Economist, Financial Times і Politico. У першій статті звертають увагу на те, як поступово знижувалась амбітність Заходу. Спочатку Україна планувала провести цю подію у 500-й день повномасштабного вторгнення росіян за присутності переважної більшості країн світу, а обговорювати мали всі 10 пунктів українського мирного плану, який включає звільнення Росією всіх окупованих територій України та виплату репарацій. Потім строки проведення саміту зсувались ― його проведуть у 843 і 844-й дні повномасштабного вторгнення. Становище України на фронті відчутно погіршилось, а рішучості в західних партнерів поменшало, Китай взагалі відмовився від участі в саміті, а США знизили рівень представництва. І зрештою у Швейцарії обговорять лише три найменш суперечливі пункти мирного плану Києва ― продовольчу і радіаційну безпеку та повернення викрадених Росією дітей. Утім, за поточних умов це цілком резонно для України, зазначають журналісти.

Таким форматом саміту, пише Financial Times, Україна намагається достукатись до «Глобального Півдня». Питання ― для них актуальні та зрозумілі. Якщо вдасться донести до представників Індонезії, Південної Африки чи Аргентини, чим зараз є Україна, яка ця війна і яким є найкращий спосіб її завершити, ― це вже буде успіхом. Отже, цей саміт є інструментом, щоб спростувати російську пропаганду і досягти спільної для десятків країн позиції.

Утім, як зазначають і The Economist, і Politico, що б не вирішили на саміті цими вихідними, до кінця року це не матиме особливої ваги. Зокрема, через головну політичну подію, на яку зробила ставку Росія, ― вибори президента США. Якщо на них переможе Дональд Трамп, який нібито позитивно налаштований щодо Путіна і Кремля, ― справи підуть по-іншому, а рішення попередніх самітів вже нічого не означатимуть, сподіваються росіяни. Якщо ж у президентському кріслі залишиться Джо Байден, перспективи Москви суттєво погіршаться, адже очікується, що до того часу і виробництво зброї на Заході зросте, і ЗСУ посиляться, і проблеми в російській економіці загостряться.

В Україні теж впевнені, що найбільш плідними стануть саміти 2025 року ― коли Сили оборони, як очікується, будуть у значно сильнішій позиції, ніж тепер. «Поки що ж усі розмови ― ворожіння на кавовій гущі», ― підсумовує The Economist.

Тимчасом Foreign Affairs аналізують позицію Китаю, який зберігає ризикову лінію безумовної підтримки Росії. Керівник російського відділу Центру Карнегі в Берліні, росіянин Олександр Габуєв переконаний, що таким чином Пекін вичікує, коли Захід і Росія виснажаться настільки, що він зможе організувати свої мирні переговори. І вони зіграють на руку насамперед КНР, адже залежність Росії від Китаю ― як дипломатична, так і економічна ― зросте, Захід стане значно компроміснішим щодо умов припинення вогню, а «Глобальний Південь» возвеличуватиме Пекін за те, що той домігся миру, ― не надто вдаючись у подробиці.

Не факт, що подібна роль миротворця Китаю вдасться ― зрештою, досі країна не фігурувала в масштабних мирних врегулюваннях і відповідного дипломатичного досвіду не має. Та для Китаю вигідна навіть поразка у врегулюванні, йдеться в статті. Йому потрібні слабкі Захід і Росія ― і поки що події розвиваються саме в цьому ключі, підсумовує Габуєв.

Це лише частина огляду. Резюме інших матеріалів іноземних медіа про російсько-українську війну доступні для всіх, хто підтримує нас на Patreon!