Аргентина хоче стати глобальним партнером НАТО. Що це означає

Міністр оборони Аргентини Луїс Петрі зустрівся із заступником генсека НАТО Мірча Джоане і передав йому листа про намір Аргентини стати глобальним партнером Північноатлантичного військового альянсу.

«Ми продовжуватимемо працювати над відновленням звʼязків, які дозволять нам модернізувати наші сили відповідно до стандартів НАТО», — наголосив Петрі.

Ідея уряду полягає в тому, щоб окрім нинішнього статусу союзника поза НАТО (набутого в 1998 році за рішенням Конгресу США), набути статусу глобального партнера Альянсу, який на континенті має лише Колумбія.

Цей крок дозволить залучити аргентинського військового аташе до штаб-квартири НАТО у Брюсселі, що дозволяє обмін солдатами з інших країн.

Зазначимо, що НАТО пропонує іншим країнам у світі, які не можуть, не хочуть або яких поки не беруть в Альянс, різні варіанти співпраці, зокрема у форматі глобального партнера. Цей варіант використовують для тих держав, які не можуть стати членом НАТО через географічне розташування.

Утім, Велика Британія, з якою Аргентина продовжує свою суперечку щодо суверенітету Мальвінських островів, може заблокувати прогрес у цьому питанні.

Що таке НАТО

НАТО — це блок колективної оборони між Європою та Північною Америкою, створений 75 років тому для протистояння загрозам з боку Радянського Союзу. Відтоді Альянс налічував від 12 до 32 членів. Центральним принципом НАТО є принцип колективної оборони, коли напад на одну з країн-членів вважається нападом на всіх.

НАТО також має понад 40 «партнерів», зокрема країни та міжнародні організації. Ця партнерська мережа зміцнює безпеку за межами території НАТО. Серед глобальних партнерів Альянсу — Афганістан, Австралія, Колумбія, Ірак, Японія, Республіка Корея, Монголія, Нова Зеландія і Пакистан.

Нині членами НАТО є:

• Албанія — дата вступу 1 квітня 2009 року;
• Бельгія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Болгарія — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Греція — дата вступу 18 лютого 1952 року;
• Данія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Естонія — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Велика Британія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Ісландія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Іспанія — дата вступу 30 травня 1982 року;
• Італія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Канада — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Латвія — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Литва — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Люксембург — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Нідерланди — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Німеччина — дата вступу 9 травня 1955 року;
• Норвегія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Північна Македонія — дата вступу 27 березня 2020 року;
• Польща — дата вступу 12 березня 1999 року;
• Португалія — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Румунія — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Словаччина — дата вступу 29 березня 2004 року;
• Словенія — дата вступу 29 березня 2004 року;
• США — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Туреччина — дата вступу 18 лютого 1952 року;
• Угорщина — дата вступу 12 березня 1999 року;
• Фінляндія — дата вступу 4 квітня 2023 року;
• Франція — дата вступу 4 квітня 1949 року;
• Хорватія — дата вступу 1 квітня 2009 року;
• Чехія — дата вступу 12 березня 1999 року;
• Чорногорія — дата вступу 5 червня 2017 року;
• Швеція — дата вступу 7 березня 2024 року.

Україна теж претендує на членство в НАТО. У вересні 2020 року Володимир Зеленський ухвалив нову Стратегію національної безпеки України, яка забезпечує основу для поглиблення особливого партнерства між Україною і НАТО. Курс на вступ в Альянс закріплений в українській Конституції.