Новини

Чому Німеччина досі свідомо менше допомагає Україні, ніж могла б. Огляд матеріалів іноземних медіа про війну 7 березня

Автор:
Антон Семиженко
Дата:

«Бабель»

Politico розбирає причини непевної поведінки канцлера Німеччини Олафа Шольца щодо України, який нерідко за останні два роки зволікав з передачею Києву потрібної у війні зброї. Свого часу це були сучасні танки Leopard, які ЗСУ отримали вже тоді, коли росіяни встигли замінувати величезну територію і набудувати укріплень, що нівелювало технічну перевагу ЗСУ. Зараз Шольц так само проти передачі Україні далекобійних ракет Taurus ― хоча, наприклад, із забезпеченням Києва засобами ППО Німеччина не зволікає. Німецький канцлер діє чітко за німецьким прислівʼям «Забагато, щоб померти, замало, щоб жити», підтримуючи Україну активно, проте недостатньо для її перемоги. На відміну від британського чи французького лідерів, він ніколи не казав, що Україна має перемогти в цій війні. Формулювання Шольца ― «росія не має перемогти, а Україна ― програти».

Така обережність політика викликає обурення частини союзників України та впливових політиків. «Поведінка Шольца показала, що з огляду на загрозу безпеці Європи, він ― недоречна людина, яка робить не ту роботу не в той час», ― сказав на минулому тижні колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес. Утім, є й глибша причина такої поведінки Шольца. Вона стосується не його особистості, а взагалі засад німецької зовнішньої політики останніх десятиліть.

Іще в 1970-х канцлер ФРН Віллі Брандт практикував так звану Ostpolitik ― дипломатичну тактику, спрямовану на завершення Холодної війни. Дитина тієї епохи, Шольц розуміє Ostpolitik краще за більшість, стверджують автори статті. Він явно розраховує, що війна між росією та Україною завершиться переговорами ― і що скоріше, то краще. Задовольняти всі потреби України в цьому справі не допоможе, впевнений він.

Також мільйони німців памʼятають, що у XX столітті саме від росії вони зазнали двох нищівних воєнних поразок. У німецькому суспільстві острах і рішуче небажання військового протистояння з Москвою сильні, що особливо проявляється в тому, як розділилась підтримка німцями збройної допомоги Україні. Лише 20% вважають, що Німеччина має робити для Києва більше. Натомість 40% німців вважають, що й поточного рівня допомоги достатньо, ще 40% виступають за скорочення її обсягів. Третя група найпомітніша на території колишньої НДР ― її жителі становлять приблизно 20% населення країни, проте їхні настрої ― а вони часто дружні до росії ― відчутно впливають на політику Берліну. Тож Шольц щосили намагається отримати статус «канцлера миру» ― того, хто допоміг залагодити конфлікт. А Taurus, на його думку, не найкращий засіб для цього, пише видання.

Також варті уваги матеріал The Guardian про індійців і непальців, яких обманом заманили в росію та кинули на фронт і (почасти) загибель, колонка на War On The Rocks із закликом відправити в Україну американських спецпризначенців для тренувань ЗСУ, стаття американського Forbes про «кухонні дронові майстерні» українців і текст The New York Times про те, як українці стають усе креативнішими в донатних кампаніях.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua