Франція питала інших союзників України, чи ті готові приєднатися до наземної операції. Огляд матеріалів іноземних медіа 4 березня

Гучні заяви Емманюеля Макрона, зокрема, про ймовірність залучення у війні на боці України військ країн-союзниць ― традиційні для французької політики, стверджує в статті на Politico Іво Даадлер, колишній посол США в НАТО й керівник Чиказької ради з міжнародних справ. Колись Шарль де Голль показово розмістив ядерну зброю і на східному, і на західному кордоні ― ніби загроза йшла не лише від СРСР, а й від США. Ніколя Саркозі пафосно заявляв, що Франція починає військову операцію проти режиму Муаммара Каддафі в Лівії ― чудово розуміючи, що самотужки французьким військам така операція не під силу. І дійсно, за кілька днів операцію в Лівії вже здійснювала коаліція країн НАТО.

Макрон наслідує звички попередників. Якось він заявив, що «НАТО перебуває в стані клінічної смерті» ― за кілька тижнів до саміту держав-учасниць Альянсу. Тоді він закликав «не принижувати росію» ― за кілька місяців до того, як та напала на Україну. Потім він їздив до путіна і намагався відмовити того від планів агресії. Згодом казав, що Франція проштовхуватиме Україну в НАТО, чудово розуміючи, що без згоди Берліну й Вашингтона всі ці «проштовхування» марні. І тепер Макрон заявляє, що «росія не повинна перемогти» і залучення військового контингенту інших країн ― одна з опцій. «Отримувати вигоду без бажання платити ціну, схоже, частина ДНК Макрона», ― пише Даадлер.

Водночас кілька тижнів тому керівник Генштабу армії Франції Тьєррі Буркхард надіслав листа своїм колегам по НАТО, в якому описав можливість створення коаліції, що виконувала б в Україні певні завдання ― зокрема, керувала системами протиповітряної оборони, тренувала війська, проводила кібератаки й допомагала б із розмінуванням. Очевидно, пише Даадлер, ця пропозиція Буркхарда не могла надійти без погодження з Макроном. І кожен із союзників, як відомо автору статті, відповів на цю пропозицію рішучим «ні». Що не завадило Макрону заявити 27 лютого, що опція залучення іноземних військових ― серед тих, що розглядаються. Просто «на офіційному рівні не всі з нею згодні».

Можливо, насправді ця «риторична бомба» ― спроба відповісти на закиди партнерів по НАТО, що Париж не надто допомагає Україні зброєю. Так, якщо Німеччина за два роки повномасштабної війни надала Україні військової допомоги на €17,7 млрд, то допомога Франції, якщо врахувати обіцяні на 2024-й рік €3 мільярди, від початку повномасштабного вторгнення росії становить лише €6.8 мільярда. Природно, що Берлін критикував Францію через це. Макрон же спробував ущипнути Німеччину в подальшій дискусії щодо військового контингенту. «Багато з тих людей, які зараз кажуть, що цього ніколи не станеться, казали “ніколи-ніколи” й раніше: щодо літаків, далекобійної зброї, танків. Нагадаю вам, що два роки тому більшість із тих, хто сидить за цим столом, пропонували надати Україні лише спальні мішки та шоломи», ― сказав днями французький президент. Даадлер бачить у цьому лише політичну риторику і засуджує Макрона за те, що в такий спосіб той девальвує складну й болючу тему допомоги Україні.

Також варті уваги матеріал The Washington Post про те, як українська влада намагається залучити до армії більше людей, і текст CNN про повільне просування росії вперед під Авдіївкою.

Щобудня ми старанно шукаємо найцікавіші матеріали про війну та розповідаємо про них. Ваша підтримка надихає нас робити це й далі. Допомогти «Бабелю»: 🔸 у гривні🔸 Buy Me a Coffee 🔸 Patreon🔸 PayPal: paypal@babel.ua