Що встановив суд
Виконувачем обовʼязків гендиректора «Борисполя» Дихне став у вересні 2014 року і працював на цій посаді до 2017-го. Потім з 2017-го по 2019 рік він був першим заступником нового керівника аеропорту Павла Рябікіна. У 2020 році в інтерв’ю «Бабелю» Дихне розповідав, що зі збиткової структури за рік аеропорт перетворився в перспективний бізнес — у 2015 році підприємство отримало 700 мільйонів чистого прибутку.
У вересні 2020 року НАБУ оголосило Дихне підозру, зібравши 41 том матеріалів справи. Вона охоплювала період 2014—2019 років. На думку детективів, Дихне незаконно здавав в оренду площі в аеропорту, через це держпідприємство втратило 16,5 мільйона гривень (у вироку суду фігурує вже інша цифра — 15,7 мільйона). Тоді ВАКС обрав для Дихне запобіжний захід — заставу пʼять мільйонів гривень. Прокурори наполягали на втричі більшій сумі. Заставу рішенням акціонерів внесла авіакомпанія МАУ, яку Дихне тоді очолював.
За версією суду схема виглядала так. Дихне в змові з начальницею служби орендних відносин аеропорту «Бориспіль» Олесею Левочко без конкурсу, за заниженими цінами і в обхід процедури здали приміщення на третьому поверсі терміналу D аеропорту двом приватним компаніям — «Артерія Груп» і «Кофе Бар Плюс». Перша — точка продажу преси і товарів широкого вжитку — отримала 45 кв. м, друга, мова про кафе Elephant — 315 кв. м.
Обидві компанії повʼязані з відомими людьми. Кінцевий власник «Кофе Бар Плюс» — бізнес-партнер акціонера МАУ Ігоря Коломойского Тимур Міндіч. А директором «Артерія Груп» на момент підписання договорів оренди в 2016 році була дружина шеф-редактора сайту Obozrevatel Ореста Сохара — Тетяна. Раніше пресою в аеропорту торгувала компанія олігарха Сергія Курченка «Преса Трейд».
З компаніями аеропорт уклав три договори оренди за попередньою процедурою: два у 2016 році і один у 2017-му. Обвинувачення стосуються саме цих договорів, бо за законом здавати приміщення в аеропорту може лише Фонд держмайна через відкритий конкурс. Але через те, що Фонд постійно зволікав з конкурсами, і аеропорт публічно на це нарікав, площі орендарям здавали за такими попередніми договорами.
Суд вважає, що Дихне і Левочко лобіювали інтереси «Артерія Груп» і «Кофе Бар Плюс». Комерційний директор «Борисполя» Дмитро Денисов під час розгляду справи в суді стверджував, що саме Дихне вирішив віддати площі цим двом компаніям і познайомив його з керівником «Артерія Груп», шеф-редактором сайту Obozrevatel Орестом Сохаром. Денисову Дихне сказав, що той буде займатися пресою.
Окрім того, суд вирішив, що Дихне і Левочко відмовили іншим компаніям, які так само хотіли орендувати площі в аеропорту і звернулись із цим проханнями в аеропорт раніше. Мова про «Концерн Галнафтогаз» (мережа АЗС «ОККО») і ТОВ «До Енд Ко Київ». Першій компанії аеропорт відмовив через податковий борг, другій — бо не було підхожого приміщення.
Ні суд, ні слідство не довели, що Дихне і Левочко були повʼязані з компаніями «Кофе Бар Плюс» або «Артерія Груп» і отримали від угод корупційну вигоду.
Що каже захист
«Суд викрутив таким чином, що Дихне і Левочко могли не усвідомлювати, що надають можливість брати приміщення за заниженою вартістю третім особам», — каже адвокат Дихне Олексій Носов.
Він розказує, що договори попередньої оренди аеропорт укладав ще до приходу Дихне — з 2012 року. Ціну оренди розраховували за тією ж формулою, що й Фонд держмайна. Орендну плату розподіляли в пропорції 70/30: 70% — Фонду державного майна, тобто в бюджет, 30% лишалися аеропорту. «За цими договорами орендар зобовʼязувався звернутися до Фонду держмайна, щоб ініціювати конкурс на оренду цього ж приміщення у встановленому законом порядку і звільнити його, якщо за результатами конкурсу переможе інший претендент», — каже Носов.
За його словами, збитки, яких зазнала держава, порахували за дивною формулою. НАБУ звернулось до приватної компанії «Гільдія оцінювачів України». Вона, у свою чергу, взяла дані конкурсів на оренду за 2018 рік, але не в «Борисполі», а в аеропорту «Львів». На основі цих даних встановили: якщо приміщення здають в оренду через конкурс, його ціна в чотири рази вища, ніж без нього.
Що далі
Вирок Дихне і Левочко ще не вступив у силу, захист має 30 днів на апеляцію, Носов говорить, писатимуть її близько двох тижнів — вирок великий, і його треба проаналізувати. Далі варіантів може бути кілька. Перший — вирок скасують, а Дихне виправдають. Другий — справу повернуть у першу інстанцію, і всі докази досліджуватимуть заново. Останній — все лишать без змін, а адвокати Дихне подадуть касаційну скаргу і судитимуться у Верховному Cуді. За прогнозами Носова розгляд апеляції може тривати від кількох місяців до півтора року.
Якщо хочете, щоб ми й далі шукали відомі прізвища в документах, які іншим нудно читати, підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні 🔸 у криптовалюті 🔸 Patreon 🔸 PayPal: [email protected]