Росіяни дедалі сильніше тиснуть по всьому фронту, але не дуже успішно. А ще готуються до повітряних операцій. Аналіз ситуації на 360-й день повномасштабного вторгнення. Інтерактивні мапи «Бабеля»

Росіяни почали анонсований повномасштабний наступ. Поки його чекали, у соцмережах масово поширювали повідомлення, що окупанти прорвуть фронти на всіх напрямках, вторгнуться через кордони на півночі та здійснюватимуть рейди на десятки кілометрів углиб країни. Та вони просто перейшли від оборони до атаки на всьому східному фронті. Генштаб ЗСУ вже кілька днів звітує, що росіяни наступають на пʼяти напрямках: Купʼянському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Новопавлівському (Вугледар). Обороняються лише на двох: Запорізькому та Херсонському. Останній безперспективний — форсувати річку Дніпро майже неможливо. Чи почнуть росіяни наступати в Запорізькій області, і якщо так, то наскільки масштабно — поки незрозуміло.

Про те, що росіяни почали свій «великий наступ», опосередковано свідчать і дані Генштабу ЗСУ про їхні втрати. Кількість убитих окупантів сягає тисячі за добу, тепер вони також втрачають десятки одиниць бронетехніки щодня. Отже росіяни кинули в бій більші сили — і зазнають ще більших втрат. Від початку року окупанти вже втратили понад 35 тисяч військових убитими, а за весь 2022-й — 105 тисяч.

Десятого лютого росіяни знову атакували Україну ракетами — випустили 71 ракету, 61 з них збили сили ППО. Також традиційно запустили іранські дрони-камікадзе вночі перед ударом і ввечері після нього. Окупанти намагаються розвідати позиції української ППО або перевантажити її та зруйнувати енергетичну інфраструктуру. Але з кожним ударом ефективність падає. З 12 лютого в Україні припинили відключати світло: «Укренерго» не встановлює лімітів на споживання. Світло вимикають лише там, де електрику фізично не можуть подати, бо лінії або підстанції пошкоджені.

Під час цього удару головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що дві російські ракети увійшли в повітряний простір Румунії та Молдови. У Повітряних силах теж підтвердили, що на радарах бачили російську ракету в румунському повітряному просторі. Румунія — член НАТО, а тому проліт ракети над нею можна вважати атакою на Альянс. Але в місцевому Міноборони цього не підтвердили та зазначили, що ракета наблизилася щонайближче на 35 кілометрів до кордону на північному сході.

Після ракетного удару росіяни почали виснажувати українську ППО ще одним способом. Вони запускають на територію України повітряні кулі, до яких прикріплені металеві багатогранники. Вони відбивають радіолокаційні хвилі та підсвічуються на радарах ППО. Українська армія мусить витрачати сили, щоб перевіряти такі обʼєкти та збивати їх, адже так росіяни можуть проводити розвідку — до повітряних куль можна, наприклад, прикріпити звичайні камери.

Видання The Financial Times 14 лютого з посиланням на дані західної розвідки повідомило, що росія стягує до кордонів України бойову авіацію. Вона має підтримати спробу нового наступу. На Заході очікують, що росіяни готуються до масштабної повітряної кампанії. Це також підтвердили джерела в Міноборони рф російському виданню «Важные истории». На початку вторгнення росіяни не змогли захопити контроль над українським небом і втратили понад 200 літаків та гелікоптерів. Відтоді російська авіація майже не залітає за лінію фронту — імовірність, що повітряне судно зібʼють українські сили ППО, велика.

Є величезні сумніви, що кампанія буде успішною. Від 24 лютого 2022-го, коли росіяни не змогли цього зробити, українська ППО набула великого досвіду, а також отримала різні системи захисту. Окупанти рік били по цивільній інфраструктурі так, що Захід зробив своїм пріоритетом саме насичення української оборони неба. Українська армія отримувала багато радянських систем ППО та західних переносних зенітно-ракетних комплексів, а також сучасних систем, зокрема Gepard, NASAMS та IRIS-T. Найближчим часом до України мають прибути ще системи SAMP-T і Patriot. Велика імовірність, що російська армія зазнає дуже великих втрат. Літаки — один із найдорожчих видів військової техніки, а пілоти — одні з найцінніших кадрів у будь-якій армії, їх дуже довго і складно готувати.

Схоже на те, що в росії почали позбавлятися впливу «ПВК Вагнера» та її очільника Євгена Пригожина на війну. Де діяли «вагнерівці», дедалі частіше зʼявляються російські кадрові формування. Крім цього, Пригожин більше не може вербувати увʼязнених. Західні ЗМІ повідомили, що тепер цим займається Міноборони росії напряму, а Пригожин підтвердив. Російські організації, що захищають права увʼязнених, розповідають: «ПВК Вагнера» саме вербувала, тобто брала охочих, а російське Міноборони забирає на війну примусово». Можливо, у такий спосіб Кремль хоче частково замінити мобілізацію, щоб знову не наражатися на невдоволення громадян.

«Вагнерівці» почали активно скаржитися і на брак забезпечення. Пригожин розповідає, що вони «зможуть взяти Бахмут у березні-квітні», бо «військова бюрократія» не дає отримувати необхідне. На одному з відео нібито «вагнерівці» розповідають, що їм повністю припинили постачати боєприпаси.

У Харківській області лінія фронту не змінюється. Росіяни досі контролюють дуже малу територію на північному сході, неподалік російсько-українського кордону.

Генштаб ЗСУ кілька днів поспіль звітує, що окупанти намагаються наступати біля села Гряниківка. Це схоже на відволікаючі удари або спроби підійти якомога ближче до міста Купʼянськ — важливого логістичного вузла української армії. Тутешніми мостами через річку Оскіл можна швидше й оперативніше перекидати резерви.

У Луганській області росіяни й далі тиснуть уздовж усієї лінії фронту. Найбільш активно вони намагаються наступати в районі сіл Невське і Макіївка, та успіху поки не мають.

У районі Кремінної окупанти щодня намагаються атакувати та відсувати позиції Сил оборони України від міста. Вони наступають у районі села Діброва, а також Серебрянського лісництва на південь від Кремінної. Деякі їхні передові підрозділи дійшли до сіл Ямполівка та Торське на Донеччині. Вони розташовані на річці Жеребець — саме вона, найімовірніше, є рубежем, куди росіяни хочуть вийти, перш ніж наступати на місто Лиман.

На південному березі річки Сіверський Донець — адмінмежі Луганщини та Донеччини — росіяни далі тиснуть на селище Білогорівка та села Верхньокамʼянське і Спірне. Вони важливі для української оборони, бо прикривають фланг військовим, які стримують росіян за Соледаром, і не дають їм швидко й одночасно з кількох боків дістатися Сіверська.

За Соледаром росіяни розвивають успіх одразу на трьох напрямках. Але їхній рух на північ, у бік Сіверська зупинили. Українська армія тримає оборону на рубежі сіл Федорівка, Роздолівка та Веселе.

У напрямку заходу окупанти досягли чи не найбільшого успіху. Вони рушили в бік села Залізнянське, але потім змінили напрямок і вийшли до траси Бахмут — Словʼянськ. Українські війська утримують росіян вздовж траси та не дають перейти. Але використовувати її, щоб забезпечувати Бахмут, уже не можна.

У напрямку півдня тривають жорсткі бої в районі селища Красна Гора та села Парасковіївка. Росіяни заявили, що захопили Красну Гору, українська армія це спростувала. Та в російських Telegram-каналах опублікували фотографії окупантів з різних частина селища. Отже або росіяни таки контролюють майже все селище, або їх частково з нього вибили. Почали зʼявлятися і перші фотографії росіян із Парасковіївки, але поки що лише з північної частини.

Якщо українські військові втратять ці два населені пункти, росіяни вийдуть до наступного села — Берхівки. Через нього проходять деякі ґрунтові дороги до Бахмуту, якими теж частково забезпечують гарнізон. Обороняти місто стане ще складніше.

У самому Бахмуті росіяни теж намагаються просуватися, але серйозних успіхів не мають. Тринадцятого лютого в місто заборонили в’їжджати цивільним і волонтерам. Офіційна причина — у західну частину проникли російські диверсійні групи. Та це може свідчити й про те, що українська армія проводитиме там перегрупування. Наприклад, відступить за річку Бахмутка до західної частини міста.

На південний захід від Бахмуту українські військові, схоже, успішно контратакували та трохи відкинули росіян від траси Бахмут — Костянтинівка. Її все одно не можна використовувати в повній мірі, бо російські позиції доволі близько. Проте ця контратака зробила безпечнішою іншу дорогу до міста, а саме Бахмут — Часів Яр.

Росіяни активізувалися і на інших напрямках у Донецькій області. У районі Авдіївки вони намагаються наступати на село Красногорівка, що на північ від міста, але успіху поки що не мають. Як і на півдні, де окупанти хочуть підійти ближче до міста з боку сіл Водяне та Опитне.

Тривають жорсткі бої в місті Марʼїнка, хоч воно вже майже знищене. Росіяни досі не можуть прорватися через центр і намагаються обійти Марʼїнку з півночі та півдня.

У районі міста Вугледар, де масштабний наступ росіян гучно провалився, за останні 10 днів ситуація майже не змінилися. Окупанти втратили багато піхоти та техніки й не можуть відновити серйозних атак.

У Запорізькій області лінія фронту лишається незмінною. У січні росіяни намагалися наступати одночасно на кількох напрямках, та успіху не мали. Вони повернулися назад і відтоді атакують лише точково, щоб захопити кілька позицій чи контролювати «сіру» зону.

У Херсонській області фронт теж не змінюється — він стабілізувався по річці Дніпро. Україна та росія продовжують диверсійні рейди на протилежний берег і на острови.

У Брюсселі 14 лютого відбулося девʼяте засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн». Очікувалося, що на ньому можуть ухвалити рішення про передачу Україні бойових літаків, однак прориву не сталося. Деякі країни лише підтвердили попередні обіцянки. Очільник Пентагону Ллойд Остін зазначив, що вісім країн погодилися постачати Україні танки німецького виробництва Leopard. Це Німеччина, Польща, Канада, Португалія, Іспанія, Норвегія, Данія та Нідерланди. США і Польща відправлять українській армії танки Abrams і PT-91. Також на засіданні обговорювали, як збільшити виробництво боєприпасів.

Премʼєр-міністр Швеції Ульф Крістерссон під час візиту до Києва 15 лютого підтвердив, що його країна передасть Україні самохідні артилерійські установки Archer, але кількості не назвав. У шведів їх лише 48. Окрім САУ, Швеція передасть Україні приблизно 50 бойових машин піхоти CV90.

Парламент Норвегії 16 лютого схвалив багаторічну масштабну програму підтримки України. На неї виділять близько 75 мільярдів норвезьких крон (майже €7 мільярдів). Програма триватиме пʼять років, тобто щороку Норвегія виділятиме Україні 15 мільярдів крон (€1,3 мільярда). У 2023 році половина з цих виплат піде на військову допомогу.

Французьке видання Forces Operations із посиланням на власні джерела повідомило, що Франція вже відправила до України обіцяні легкі танки AMX-10RC. У першій партії буде 14 машин, й українські військові вже навчилися ними користуватися. AMX їздить на колесах, а не на гусеницях, і має дуже слабке бронювання, тому не є повноцінним танком. Але машина має башту з типовою для танків 105-мм гарматою. Тому, найімовірніше, українська армія застосовуватиме AMX як дуже потужні бойові машини піхоти.

Ми слідкуємо за ситуацією на фронті щодня. Підтримати «Бабель» можна коли завгодно і зараз теж:

🔸 у гривні

🔸 у криптовалюті

🔸 Patreon

🔸 PayPal: [email protected]