У нас є закон про військовий обовʼязок та військову службу. Він існує з 1992 року, хоча редакції його й змінювалися. Норма, що у воєнний час військовозобовʼязані мають право виїхати з місця проживання тільки на підставі дозволу військкомату, була ще в найпершій редакції і є досі. Майте на увазі, що йдеться не тільки про воєнний стан, а й про воєнний час. Воєнний стан — це правовий режим, який обмежує певні наші права, і він діє зараз, з 24 лютого 2022 року. Також воєнний стан вводили на 60 діб у 2018 році після агресії кораблів рф у Керченській протоці. На відміну від воєнного стану воєнний час — це або коли війна оголошується, або коли починаються воєнні дії. У нас фактично воєнні дії розпочалися у лютому 2014 року, з окупації Криму. Тобто воєнний час триває вже вісім років, але раніше цю норму ніхто особливо не контролював. Мені особисто невідомо ні про кого зі знайомих, хто за ці 8 років йшов у військкомат та отримував дозвіл, навіть після повномасштабного вторгнення.
Але зрозуміло, що після 24 лютого ситуація ускладнилася, зʼявилася більш масова потреба в людях. Нам не говорять про втрати Збройних сил, але ми розуміємо, що вони великі та щоденні, мобілізація потрібна, і ми від цього нікуди не подінемося. Я думаю, що саме це стало чинником для запровадження цієї процедури на 30-му році існування норми в законі.
Але є питання — навіщо це робити? У кожному місті чи селищі є військкомат, в якому військовозобовʼязаний має зареєструватися. І якщо, наприклад, людині треба поїхати з Києва до Львова, вона мусить іди у військкомат і брати дозвіл. Ця процедура максимально незручна. За опублікованим порядком, якщо людина не підлягає мобілізації, то вона може отримати дозвіл строком до року. Тобто ти один раз ідеш у військкомат, береш там дозвіл — і цілий рік можеш там не зʼявлятися. Але для інших, тих, хто підлягає мобілізації, дозвіл може бути максимально на 30 днів. Якщо ти часто їздиш по країні, то фактично треба щомісяця ходити у військкомат і брати новий дозвіл. Я не розумію сенсу таких коротких і жорстких заходів, тому що військкомати будуть просто перевантажені роботою, а бізнес отримає чергові необґрунтовані обмеження. Все це може призвести до тотальної корупції військкоматів лише на одному цьому питанні.
Що буде, якщо дозволу немає? Відповідальність за це, насправді, невелика — лише адміністративний штраф максимум 1 700 гривень в особливий період. Він досі триває, незалежно від воєнного стану. Якщо людина систематично не зʼявляється у військкомат та не реагує на попередження, тоді вже передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від військового обліку зі штрафом до 8 500 гривень або виправними роботами на рік. Дозволи на виїзд по Україні ніяк ситуацію з ухиленням не змінять.
З іншого боку, порядку не було з 1992 року, і треба було або позбуватися цієї норми, як радянського рудимента, або приймати порядок для її дотримання, що і зробили. Ще у такий спосіб, я думаю, людей будуть заохочувати йти у військкомати. Дуже багато людей колись стали на облік і більше не приходять і не повідомляють військкомати про зміни у своєму житті. Бо якщо немає потреби, як правило, просто так ніхто туди не ходить. А так буде залежність від військкомату — доведеться ходити і брати дозвіл, якщо хочеш кудись поїхати. Однак, на мою думку, це ситуацію не виправить, для людини, яка сяде та розбереться, адміністративний штраф у 1 700 гривень — це невеликий стимул.
Як це буде працювати?
Сама процедура зрозуміла — якщо тобі треба виїхати кудись за межі юрисдикції твого військкомату (здебільшого це певний район), то ти йдеш у свій військкомат і береш дозвіл на це. Однак якщо умовний Васильківській район Київської області охоплює не один населений пункт, то з Києвом виникає абсурдна ситуація. У Києві, як у великому місті, купа районів і кожен має свій військкомат. Тому якщо читати порядок формально, виглядає, що дозвіл потрібен навіть тоді, коли мешкаєш на Троєщині, а працюєш на Печерську. З мого попереднього спілкування з військовими, навіть вони розуміють, що це абсурд, і будуть заплющувати на це очі.
Інше питання, як будуть перевіряти дотримання цієї норми. Теоретично, це може виглядати так само, як зараз відбувається з повістками. Наприклад, поліцейський зупинив на вулиці, спитав документи, і якщо місце реєстрації відрізняється від того, де ти зараз, може спитати про дозвіл. Якщо дозволу немає — це одразу адміністративний штраф. Наявність дозволу можуть так само перевіряти на блокпостах, на вокзалі, в магазині, деінде на вулиці. Звісно, це можуть використовувати і як елемент залякування — наприклад, грозитися мобілізувати, якщо зараз не візьмеш повістку.
А якщо ти живеш не за місцем реєстрації, як тоді бути?
Взагалі, за законом, якщо змінюєш місце проживання, то маєш знятися з реєстрації та протягом 30 днів зареєструватися за новою адресою, те саме з військовим обліком. Однак, життя динамічне, і ніхто цього не робить. Ти можеш все життя бути зареєстрованим у батьків, у гуртожитку, деінде, перебувати там на обліку у військкоматі, а жити зовсім в іншому місці.
Ще більше ситуацію ускладнює окупація та бойові дії, оскільки, тікаючи в іншу область від війни, останнє, про що буде думати людина, це про реєстрацію місця проживання та зняття з військового обліку. Саме тому зараз військкомати, наприклад, на заході України ставлять на облік внутрішньо переміщених осіб без обовʼязкового зняття у попередньому військкоматі. Однак, варто визнати, так роблять далеко не всі.
Якщо ви внутрішньо переміщена особа або з іншої причини змінили місце проживання, то ви зобовʼязані протягом 7 днів стати на військовий облік за новим місцем проживання. У деяких областях військові адміністрації взагалі скоротили цей строк до 24 годин. І я раджу не ігнорувати цю вимогу, бо рано чи пізно це треба буде зробити.
Військове керівництво зараз може пояснювати, що це стосується не будь-якого виїзду, але лише виїзду з метою зміни місця проживання, однак порядок написаний так, як він написаний. Інша річ, що його однозначно треба змінювати. Найкраще, що міг би зробити парламент з цього питання, це нарешті вилучити цей радянський юридичний атавізм з закону, бо він не потрібен.