Кирилиця існувала на території сучасної України понад тисячу років. Час від часу українські діячі пропонували різні проєкти з переходу на латиницю, проте жоден з них не прижився.
У більшості пострадянських країн усе навпаки. Після приходу до влади більшовиків в СРСР виникла ідея перевести всі його республіки на «єдиний інтернаціональний алфавіт». Латинізацію почали з мов, писемність яких сформувалася на основі арабської абетки.
До 1930-х у СРСР латинізували понад 50 мов. Однак після приходу до влади Сталіна проєкт закрили, оскільки латинізований алфавіт «не забезпечував умов зближення з культурою великого російського народу». У 1939 році СРСР розпочав кирилізацію. Майже всі мови радянських республік перевели на кирилицю. Після розпаду СРСР у деяких країнах почався зворотний процес.
Як в Україні намагалися запровадити латиницю
У 1834 році ідею замінити кирилицю латиницею запропонував галицький священник і мовознавець Йосип Лозинський. Він казав, що латиниця, на відміну від мертвої церковнослов’янської кирилиці, краще передає характер української мови. Лозинський пропонував писати українські слова за допомогою польського алфавіту. Українська інтелігенція сприйняла ідею переважно негативно.
У 1859 році таку ж пропозицію зробив чеський славіст Йозеф Їречек. На відміну від Лозинського він пропонував формувати українську латиницю на основі чеського правопису.
У 2000 році вийшов Korotkyj Pravopys Івана Лучука, в якому він детально описав український правопис латиницею. За основу абетки взяли проєкт Їречека. Відтоді про запровадження латиниці говорили історик Ігор Чорновол, колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, інші політичні та культурні діячі.
Азербайджан
До утворення СРСР в Азербайджані, як і в багатьох інших тюркських країнах, користувалися арабською в’яззю. У 1929 році президія ЦВК СРСР ухвалила рішення запровадити у тюркських республіках «яналіф» — однотипний алфавіт на основі латиниці.
З 1940-го почали впроваджувати кирилицю. Відтоді азербайджанський алфавіт кілька разів змінювався — кожні кілька років з нього «зникали» різні букви. Спершу не стало букви «Ц», у 1958 році зникли «Э», «Ю», «Я», а букву «Й» замінили на «Ј».
Після розпаду СРСР тюркські країни почали одна за одною відмовлятися від кирилиці — за прикладом Туреччини, яка реформувала свою графіку ще до 1930-х.
У 1992 році парламент Азербайджану вирішив повернути латинську абетку. На повний перехід Азербайджану знадобилося 10 років. Зараз азербайджанська молодь користується лише латиницею, проте старше покоління продовжує використовувати звичну кирилицю.
Узбекистан
У 1929 році Узбекистан перейшов з арабської графіки на яналіф, у 1939-му — на кирилицю. Після розпаду СРСР узбеки теж вирішили позбутися кириличної графіки та перейти на латиницю. У 1993 році президент Узбекистану Іслам Карімов підписав відповідний указ.
Планувалося, що Узбекистан перейде на латинську графіку до 2005 року. Процес затягнувся. Спершу повний перехід відклали на 2010 рік. Тепер новий дедлайн для переходу узбецької мови на латиницю — 2023 рік.
За останні 30 років на латиницю перевели підручники, заклади освіти, назви вулиць і станцій метро. Проте медіа досі використовують обидві графіки. Офіційні документи в Узбекистані видають кирилицею. Молодше покоління не може читати літературу старою графікою, а старше — не вміє писати латинкою. Влада Узбекистану сподівається, що коли країна зрештою перейде на латиницю, то стане ближчою до інших тюркських народів.
Казахстан
За останні 100 років Казахстан теж кілька разів змінював письмовий стиль — з арабської в’язі на яналіф, потім на кирилицю. Повернутися до латиниці вирішили на початку 2000-х.
У жовтні 2006 року, виступаючи на XII сесії Асамблеї народів Казахстану, Нурсултан Назарбаєв заявив: «Потрібно повернутися до питання про переведення казахського алфавіту на латиницю. Ми свого часу відклали його. Усе ж латинська графіка домінує сьогодні в комунікаційному просторі. І невипадково багато країн, зокрема й пострадянські, перейшли на латиницю».
А вже у грудні 2012 року він презентував «Стратегію розвитку Республіки Казахстан до 2050 року», де повідомив про наміри перевести казахський алфавіт на латиницю до 2025 року. Після цього проєкт на деякий час завмер, однак у 2017 році Назарбаєв видав указ про перехід з кириличного письма на латиницю. Відтоді з’явилося два проєкти нової абетки.
У самому Казахстані до переходу на латиницю ставляться по-різному. Частина населення його підтримує, вважаючи ознакою того, що Казахстан виходить зі сфери впливу Росії. «Це свого роду великий символічний перехід, який означатиме, що Казахстан виходить з-під впливу «русского мира». По суті це деколонізація», — каже казахстанський політолог Айдос Сарим.
Проте латиницю часто й критикують. Зокрема, у місцевих соцмережах популярний жарт про моркву, яка у кириличному варіанті пишеться «сәбіз», а латиницею — saеbiz. Хай там як, а в Казахстані вже почали готувати документи та книжки латинкою.
Працівники Національної академічної бібліотеки Республіки Казахстан вивчають новий алфавіт. Астана, Казахстан, 21 лютого 2018 року.
Getty Images
Молдова
Із країн Східної Європи на латиницю першою перейшла Молдова. Вона має з кирилицею доволі заплутані взаємини. До XVIII століття Молдавське князівство використовувало кирилицю. Потім східна частина князівства — Бессарабія — увійшла до складу Російської імперії. Західна — об’єдналася з Валаським князівством, унаслідок чого виникла Румунія.
Бессарабія користувалася кирилицею, Румунія — латиницею. У 1918 році Бессарабія та Румунія об’єдналися. Відтоді мешканці Бессарабії поступово переходили на латиницю. Однак у 1940 році, після приєднання Бессарабії до Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки, радянська влада запровадила в регіоні кирилицю. Радянські дослідники казали, що молдовська мова — незалежна романська мова, яка відрізняється від румунської. Однак молдовські вчені дотримувалися іншої думки.
У 1988 році, незадовго до розпаду СРСР, у МРСР активізувався рух за незалежність. Сімнадцятого вересня 1988 року 66 культурних і наукових діячів МРСР опублікували у пресі відкритий лист, у якому висунули вимоги негайно перевести молдовську мову на латинську графіку. У 1989 році лист підтримали члени З’їзду письменників СРСР у Москві. Кириличний алфавіт в Молдові скасували. Зараз країна використовує переважно латиницю. Проте кириличний алфавіт досі застосовують у Придністров’ї.
Сербія
Основна мова сербів, хорватів, боснійців і чорногорців — сербохорватська. Але існують кілька її варіантів, які дещо відрізняються. Хорвати історично використовували латиницю, а серби — кирилицю. Після створення Югославії усе змінилося — республіка використовувала обидві абетки. Державна політика Югославії йшла до створення єдиної мови — без варіантів.
Коли Югославія розпалася, хорвати залишили собі лише латиницю, а серби досі намагаються повернутися до кирилиці. Відповідно до закону 2006 року, нею мають послуговуватися всі державні інституції та ЗМІ. Однак тренд до використання латиниці ще існує.
Опитування 2014 року виявило, що якщо літні люди досі користуються переважно кирилицею, то молодь надає перевагу латиниці. Основна причина — у повсякденному житті сербська молодь часто спілкується англійською та використовує латинську абетку.
Сербській владі все це не подобається. У 2018 році уряд країни навіть розмірковував над тим, щоб ввести штрафи за використання латиниці. Поки що цього не зробили.
Утім, дослідники кажуть, що штрафи навряд чи допоможуть популяризувати кирилицю. «Ми, імовірно, не побачимо відродження кирилиці в публічній сфері, принаймні не тою мірою, яка б задовольнила прихильників безумовного використання цього сербського письма», — каже доктор Далібор Соколович, завідувач кафедри славістики Філологічного факультету Белградського університету.