Перша спроба. 1979 рік
Уперше сенатор Джо Байден приїхав до СРСР у 1973 році, однак візит був ознайомчим, важливих переговорів не проводили. У 1979-му Байден очолив американську делегацію до СРСР. Делегати намагалися переконати радянське керівництво приєднатись до SALT-II ― програми скорочення стратегічного озброєння. Почались перемовини непросто. «Президент [Леонід] Брежнєв був хворим тяжче, ніж ми думали. Він перепросив і залишив зустріч невдовзі після її початку, передавши слово [голові Ради міністрів СРСР Олексію] Косигіну, ― пригадував Байден у промові перед московськими студентами у 2011 році. ― Косигін одразу сказав: “Почнімо з того, що ми не довіряємо вам, а ви ― нам. І обоє маємо для цього вагомі підстави”».
В інтервʼю радянському телебаченню за підсумками розмови Байден був оптимістичним: «Перспективи радянсько-американських взаємин хороші, ― казав тоді він. ― Але треба прийняти SALT-II, яка ці взаємини покращить».
Чим закінчилось: радянська сторона підписала договір, але американський Сенат зволікав з його ухваленням. Однак у грудні 1979 року СРСР увів війська в Афганістан, і президент США Джиммі Картер на знак протесту відкликав SALT-II із Сенату.
Друга спроба. 1984—1988 роки
Наступний президент США Рональд Рейган відправив Байдена до Москви домовлятися про участь у програмі START, теж присвяченій скороченню стратегічної зброї. Зустріч була непублічною: оскільки попередня домовленість завершилась колапсом, обидві сторони були обережними. Окрім Байдена, який, як потім стало відомо, на зустрічі нагрубив директору радянського «Інституту США й Канади» Георгію Арбатову. «Добре, Георгію, кінчайте з цією маячнею, ― цитує його слова у статті 1986 року The Washington Post. ― Ваша економіка в безвиході, ваша філософія мертва, ніхто вже не купується на ваші пісеньки та танці».
За чотири роки переговори пройшли публічно та стосувалися ядерної зброї середнього радіуса дії ― так званого пакту INF як частини програми START.
Джо Байден (перший праворуч) і керівник Президії Верховної ради СРСР Андрій Громико (перший ліворуч) на переговорах у 1988 році.
Eduard Pesov / TASS / Getty Images
Чим закінчилось: що ближче до розпаду СРСР, то активніше відбувалася ратифікація програми START. У липні 1991 року президенти Джордж Буш і Михайло Горбачов підписали домовленість про перший її етап.
За президента Єльцина договір діяв. Однак у 2001-му Росія, уже за Володимира Путіна, вийшла з нього у відповідь на плани президента Джорджа Буша ― молодшого вийти з іншого договору ― про скорочення кількості балістичних ракет. У 2002-му Буш і Путін підписали договір SORT, за яким обидві країни зобовʼязалися на дві третини скоротити свій ядерний потенціал. Після підписання угоди Буш зустрівся з Байденом і пожартував: «Що ж, ти отримав свою угоду. Тепер ти мій боржник».
США вийшли з INF 2 серпня 2019 року ― після того, як Росія випробувала новий вид ядерної боєголовки.
Третя спроба. 2009—2011 роки
Невдовзі після нападу Росії на Грузію на Безпековому форумі в Мюнхені Байден, уже як віцепрезидент США, виступив із промовою, в якій закликав натиснути на кнопку Reset у російсько-американських відносинах. «США і Росія можуть не погоджуватись, однак все одно співпрацювати там, де наші інтереси збігаються, ― сказав тоді він. ― А вони збігаються в багатьох точках». Так почалась політика «перезавантаження», за яку виступали Барак Обама та Дмитро Медвєдєв.
Роль Байдена знову звелася до переговорів про скорочення озброєнь. У серпні 2010 року він почав, за словами Обами, «працювати вдень і вночі», щоб підписати новий договір про знищення ядерних запасів. У березні 2011-го Байден зустрівся з Путіним. Під час зустрічі він зазначив: «Пане Путін, я дивлюсь вам в очі ― і мені здається, що у вас немає душі, ― переказав він свої слова в матеріалі журналу The New Yorker. ― Той всміхнувся мені та відповів: “Ми зрозуміли один одного”».
Чим закінчилось: із початком російсько-української війни ставлення Байдена до Росії стало категоричнішим. У 2015 році він знову виступив на Мюнхенській конференції, де сказав: «Путін має розуміти: якщо змінився він, змінюється й наша позиція. Ми перейшли від перезавантаження цих важливих взаємин до відстоювання ключових принципів, на яких базується свобода і безпека Європи. Скажу ще раз: кордони ― непорушні, немає ніяких сфер впливу, кожна країна має право сама обирати собі союзників. Я можу повторювати це скільки завгодно разів».
NICHOLAS KAMM / Contributor / Getty Images
За день до сьогоднішньої зустрічі Байдена спитали: «Як ви взагалі можете довіряти Путіну?» «Це не про довіру, це про домовляння, ― відповів він. ― Коли ви підписуєте договори, то не кажете: “Я вам довіряю”. Ви кажете: “Ось чого я очікую. А якщо ви порушите умови угоди, яку ми уклали, ми її розірвемо”». І додав, що порушення умов може бути невигідним і для Путіна.
А ось донати — це саме про довіру до «Бабеля» та якісної журналістики!