06:50. Надворі напівтемрява, туман і температура повітря десь +11. Район Троєщина на лівому березі Києва тільки починає прокидатися — заторів на великому проспекті ще немає, на прогулянку виходять перші собачники. Біля багатоповерхівки поблизу парку стоїть черга з майже 70 сонних людей. На будинку кілька вивісок: «адвокат», «перукарня» та «аналізи». Але під час пандемії містяни забули про адвоката та стрижки, всім потрібні тести.
Сергій Моргунов / «Бабель»
― Це всі в лабораторію?! Та це нереально вистоять! — чоловік у синій спортивній куртці і з барсеткою через плече теж приїхав робити тест, але побачити таку чергу явно не очікував.
Люди ліниво кивають і показують йому кінець черги: прямо, повернути направо, а там десь шукайте.
― За вами займати? — розчаровано питає чоловік.
― За нами, — дві жінки сміються у відповідь. — Якщо хотіли бути першим, треба було приходити о п’ятій!
Чоловік не заспокоюється. Він займає чергу і йде вперед з’ясовувати, скільки йому стояти. Прийом тут починається о сьомій, людей запускають по двоє-троє. Поки один здає аналіз, інші заповнюють короткі анкети та оплачують послугу. На кожного потрібно не менше 10—15 хвилин. Квапливий чоловік мовчки розвертається та йде геть. Мабуть, прийде іншим разом.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Це одна з найдешевших приватних лабораторій, яка тестує на коронавірус. ПЛР-тест тут коштує 715 гривень, тоді як у багатьох інших за нього беруть до 2 000 гривень. Якщо здати аналіз зранку, результат буде ввечері того ж дня. У державних лікарнях тести на коронавірус роблять не всім, а результати доводиться чекати понад тиждень. До приватних лабораторій ідуть ті, хто хоче перевіритися сам, кому потрібно виїхати за кордон або знятися з самоізоляції після повернення в країну, або ж перед тим, як лягати в лікарню на планове лікування.
Люди стоять мовчки, руки гріють у кишенях. Щохвилини підходять нові, черга постійно росте. Більшість стоять у масках і намагаються тримати дистанцію. Старша пара, що стоїть ближче до початку, обнялася й тихо про щось говорить. Молодші чоловік і жінка теж обіймаються й цілуються, але маски не одягають. На перший погляд, всі виглядають здоровими, лише інколи хтось трохи кашляє. На це тут ніхто не реагує.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Черга рухається повільно. Люди нудьгують: розважаються телефонами або дрімають, присівши на металевий паркан. Великий попит на каву, яку продають поруч. На годиннику майже восьма. З лабораторії виходять троє — дідусь обережно спускається сходами, йому допомагають чоловік і жінка. Черга доходить до чоловіка в чорній масці. Він стояв тут із шостої ранку, тоді перед ним уже було двадцять людей. Люди продовжують підходити, ще трохи — і черга заверне ще за один ріг.
― Головне, до повороту достояти, а там уже якось швидше, — рішуче каже жінка в черзі. До повороту їй стояти ще мінімум пів години.
Сергій Моргунов / «Бабель»
А біля самого повороту вирує життя. Дорослі біжать на зупинку, діти поспішають у школу. Біля гігантського кошика з квітами з’являються передвиборчі агітатори від різних партій. Усім, хто йде робити тест, агітатори пропонують газети. У черзі розпочинаються політичні дискусії. Портрети кандидатів на банерах сумно дивляться на натовп.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Сергій Моргунов / «Бабель»
Компанія з трьох молодих хлопців і двох дівчат сміється й розважається у черзі. Вони дивляться на телефоні якісь відео та гучно їх обговорюють. Всі без масок.
― А чому ви без маски? — питає журналістка телеканалу, яка теж приїхала познімати чергу в лабораторію. — Ви не вірите в коронавірус?
― Я до цього скептично ставлюся.
― Але ви можете заразити інших! Ви ж бачили статистику? — не вгамовується журналістка.
― А я не хворий, — з посмішкою відповідає хлопець.
Журналістка йде геть, компанія продовжує сміятися. Хлопець пояснює свою позицію: мовляв, вірус може і є, але заразитися важко. Тест він робить, щоб знятися з самоізоляції після повернення з-за кордону. З лавки в парку за компанією слідкує бабуся в малиновій жилетці та потертій одноразовій масці. Вона зайняла чергу одразу за молоддю без масок, але втомилася стояти.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Бабуся скаржиться, що довго добиралася до лабораторії з іншого району, тому не встигла зайняти чергу раніше. Завтра вона має лягати в лікарню, але без негативного тесту на коронавірус цього не зробиш. Та отримати результат сьогодні вона вже не встигне — для цього аналіз треба здавати до 10 ранку.
― Я вже другий раз здаю. Перед тим робила в серпні, коли лягала на операцію. Така спека була, жах! Дочка сказала: «Що це за черга в Мавзолей?!». А вона тоді була вдвічі менша.
До розмови приєднується ще одна жінка. Щоб не стояти, гуляє парком — перед нею не менше 25 людей. Каже — робить ці тести ледь не щомісяця, бо часто буває за кордоном в гостях у дітей.
— Минулого разу здавала в іншій клініці, то там 1 600. Дорого, краще тут постояти.
Під час розмови вони з’ясовують, що в різних лабораторіях ПЛР-тест роблять по-різному. Переважно беруть мазки з горла та носа, але тут — лише з носа. «Тому й дешевше», — сміється бабуся.
Об 11 ранку починає пригрівати сонце, черга пожвавлюється. Нові люди майже не підходять, хоча лабораторія працює до п’ятої вечора. Ті, хто прийшов сюди зранку, витратили на чергу по дві години свого життя.
Сергій Моргунов / «Бабель»