Влада обіцяє Заходу реформувати суди. Замість цього вона заморозила ротацію суддів — призначити нових замість корумпованих не можуть вже рік. Хто заважає реформі

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:

«Бабель»

Пʼятнадцятого вересня впливове британське видання Financial Times опублікувало матеріал про корупцію у відомому українському суді — Окружному адміністративному суді Києва (ОАСК). Реформувати його і провести атестацію суддів від попередньої і нинішньої влади багато років вимагають антикорупційні організації та західні партнери. Але зробити це і набрати нових суддів до ОАСК та інших українських судів зараз неможливо. Майже рік тому парламент підтримав законопроєкт, який розпустив Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС). Це своєрідне «кадрове агентство»: воно підбирає нових суддів, оцінює їхню профпридатність і переводить з одного суду до іншого. Поки ВККС не сформують заново, продовжити реформу старих і укомплектувати нові суди, наприклад Вищий суд з інтелектуальної власності, не вийде. Перезапустити ВККС команду президента Зеленського просять партнери з ЄС і навіть обіцяють за це фінансову допомогу. Але влада не поспішає і пропонує варіанти, які ставлять під сумнів незалежність комісії. Чому — пояснює кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко.

Конфлікти з владою

Серйозні проблеми у ВККС почалися взимку 2019 року. Тоді в Окружний адмінсуд Києва подали близько 30 позовів до комісії, розповідає «Бабелю» її колишній глава Сергій Козьяков. Після цього спрямовані проти ВККС кримінальні справи зʼявилися в Нацполіції і Держбюро розслідувань.

Відносини з командою нового президента Зеленського у ВККС теж не склалися. Конкурс до Верховного суду, який проводила комісія, не пройшли кілька членів ЗеКоманди: перший віцеспікер парламенту Руслан Стефанчук, його рідний брат-депутат Микола, майбутній генпрокурор Ірина Венедіктова і нардеп Данило Гетманцев.

У червні Козьяков зустрічався з тодішнім заступником голови Офісу президента Русланом Рябошапкою, вони говорили близько двох годин. Козьяков згадує, що Рябошапка звинувачував комісію в провалі судової реформи, але конкретних вимог або звинувачень не висував. Публічно Рябошапка критикував ВККС за надто близькі звʼязки з Адміністрацією пʼятого президента Порошенка і орієнтацію на лояльних суддів.

Влітку 2019 року Рябошапка розробив проєкт нової судової реформи, яка, крім іншого, розпускала ВККС. Відповідний закон Рада затвердила в жовтні, коли Рябошапка став генпрокурором, а його місце в ОП посів Андрій Смирнов. Закон набрав чинності 7 листопада 2019 року — в той же день ВККС розпустили.

Колишній глава комісії Козьяков каже, що на той час звідти пішли багато з тих, хто не влаштовував «зацікавлених людей» — частина по ротації, частину прибрали за допомогою рішень Окружного адмінсуду під керівництвом Вовка. Головною метою атак на ВККС Козьяков вважає бажання замінити членів комісії «на своїх», уповільнити кваліфікаційне оцінювання суддів і контролювати їх призначення.

Разом з ліквідацією ВККС на паузу став відбір суддів до перших інстанцій, апеляційних судів та Вищого суду з інтелектуальної власності. Розпуск ВККС заморозив і кваліфікаційне оцінювання суддів, яке почалося після Революції гідності. Простіше кажучи, не було кому перевіряти діючих суддів на знання законів і добропорядність. Зокрема й тих, хто скомпрометував себе під час Євромайдану. Глава парламентського комітету з питань правової політики Андрій Костін говорить, що оцінювання досі не пройшли дві тисячі суддів. Серед них більшість суддів Окружного адмінсуду Києва.

Невдала реформа

Згідно з новим законом, кількість членів ВККС скоротили з 16 до 12. Їх відбір доручили спеціальній конкурсній комісії з шести осіб. Право запропонувати трьох віддали міжнародним експертам — це мало гарантувати прозорість конкурсу. Ще трьох віддали Раді суддів. Остаточний вибір членів ВККС залишили Вищій раді правосуддя (ВРП) .

12 грудня 2019 року ВРП оголосила конкурс. Незабаром виявилося, що його правила нівелюють або ускладнюють участь міжнародних експертів. Їхня думка не відігравала важливої ролі у відборі членів ВККС, кожному претенденту потрібно було підтвердити свій диплом і експертність і, в ідеалі, мати суддівський досвід. Крім того, ВРП залишила за собою право проводити первинний відбір претендентів у ВККС на старті і могла відхиляти рекомендації конкурсної комісії в фіналі.

Наприкінці грудня 2019 року директорка Американського агентства з міжнародного розвитку (USAID) Сюзан Кутор відправила у ВРП лист із переліком усіх проблем. У копії стояло прізвище заступника голови ОП Смирнова. Не отримавши відповіді, іноземні організації відмовилися пропонувати своїх кандидатів до комісії, ВРП не змогла провести конкурс і заявила, що закон потрібно змінювати.

До того ж 11 березня 2019 року Конституційний суд назвав неконституційною норму про те, що членів ВККС має бути дванадцять, і що їх за результатами конкурсу призначає Вища рада правосуддя.

Ризики президентського законопроєкту

Щоб вийти з правового глухого кута і розморозити роботу ВККС, наприкінці червня 2020 року президент вніс до парламенту новий законопроєкт. Його розробив заступник голови ОП Андрій Смирнов. Прийняти закон до літніх канікул депутати не встигли. 23 липня, щоб прискорити процес, Євросоюз включив пункт про створення ВККС до тексту меморандуму з Україною. Якщо команда президента виконає всі вимоги, Київ отримає 1,2 мільярда євро. Зараз проєкт закону розглядає Венеційська комісія. За словами Костіна, її представники віртуально вже поспілкувалися з усіма зацікавленими сторонами, і на висновки Україна чекає 8—10 жовтня.

У нинішньому варіанті закону є кілька ризиків.

1. Міжнародних експертів у комісію з відбору членів ВККС можуть пропонувати організації з будь-якої країни — в тому числі Росії, Білорусі та ін. Головна вимога — кандидати повинні працювати в судовій владі.

2. Якщо міжнародні організації вчасно не запропонують своїх кандидатів, як це було минулого разу, членів конкурсної комісії буде відбирати уповноважена з прав людини Людмила Денісова. Якщо вірити записам «прослушки» НАБУ з Окружного адмінсуду Києва, його голова Павло Вовк допоміг Денісовій виграти справу в своєму суді. За це Денісова звільнила призначеного за її квотою члена ВККС і провела вигідного Вовку кандидата.

3. Міжнародні експерти не зможуть заблокувати небажаного, на їхню думку, кандидата. Для позитивного рішення буде достатньо двох голосів «міжнародників» і простої більшості комісії. Якщо більшість членів буде лояльною до однієї політичної сили, незалежність ВККС опиниться під загрозою.

4. Низка функцій ВККС перейде до нереформованої Вищої ради правосуддя. Наприклад, тепер вона, а не ВККС, визначатиме, як тестувати суддів, виставляти їм оцінки або збирати досьє на суддів. За словами нардепа від «Голосу» Олега Макарова, це суперечить логіці існування ВРП і ВККС як двох автономних органів. «У проєкті закону ВККС — це фактично допоміжний орган Вищої ради правосуддя. При нереформованій ВРП такий підхід несе свої загрози», — говорить Макаров.

Глава профільного правового комітету Ради Андрій Костін вважає, що «взаємини» ВККС і ВРП можна буде врегулювати: «Головне — запустити ВККС і забезпечити до неї довіру суддів і професійної спільноти». Депутат прогнозує, що, отримавши рішення Венеційської комісії, експерти Ради Європи та всі зацікавлені сторони обговорять його у другій половині жовтня. Також рішення Венеційської комісії проаналізують у профільному комітеті Ради, а потім винесуть законопроєкт на голосування. За оцінками Макарова та інших співрозмовників «Бабеля», за найоптимістичнішим сценарієм ВККС запрацює не раніше березня 2021 року.

Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»