Чому ВІЛ складно вилікувати
Вірус імунодефіциту людини вражає клітини імунної системи, і організм втрачає здатність захищатися від інфекцій. Оскільки ВІЛ належить до ретровірусів, то, потрапивши всередину клітини, він вбудовує свій генетичний код в її ДНК і, по суті, стає її частиною. Клітини починають виробляти нові копії вірусу, які розповсюджуються по організму. Особлива ціль вірусу — Т-лімфоцити або Т-хелпери. Вірус «ховається» всередині інфікованих клітин, тож імунна система не може його розпізнати і атакувати. Тому вірус можна тільки стримувати за допомогою спеціальних препаратів. Навіть якщо вивести всі частинки ВІЛ із зараженого організму, то один Т-лімфоцит може «активуватися» і почати поширювати вірус.
Лікувати від ВІЛ складно ще й через резистентність. Це означає, що певний штам вірусу не просто потрапляє в клітини людського організму — він мутує і може розмножуватися навіть при прийомі ліків.
Так вірус імунодефіциту людини виглядає під мікроскопом.
BSIP / Contributor
Третій пацієнт
Сьомого липня в журналі Science зʼявилася публікація про те, що «третя людина у світі, можливо, вилікувалася від ВІЛ». Жителю Бразилії, який вирішив зберегти приватність, поставили діагноз ВІЛ ще в 2012 році. «Пацієнту з Сан-Паулу» відразу призначили стандартний спосіб лікування — високоактивну антиретровірусну терапію, яку також називають «тритерапія». Антиретровірусні препарати — це не ліки від ВІЛ, вони лише пригнічують розвиток вірусу в організмі. Лікар прописує схему лікування — комбінацію з трьох або більше препаратів, яку можна коригувати. Ліки приймають за жорстким графіком (у певний час або в заданий період до чи після їжі). Пропускати, зменшувати або збільшувати дози не можна. Приймати препарати потрібно все життя.
У 2015 році доктор Рікардо Діас з Університету Сан-Паулу в Бразилії вирішив трохи змінити стандартний процес. Спочатку «пацієнт із Сан-Паулу» і ще чотири людини лікувалися, як зазвичай, а потім до комбінації препаратів додали ще два нові — долутегравір і маравірок. Також пацієнт приймав нікотинамід (це форма вітаміну В), який змушує заражені клітини «розбудити» вірус, який знаходиться в них, щоб його можна було «атакувати». Таку схему лікування застосовували протягом року, а потім пацієнт повернувся до стандартної терапії.
Вже в березні 2019 року пацієнт з Сан-Паулу припинив медикаментозне лікування і навіть через рік в його організмі не виявили вірусного навантаження або специфічних антитіл. Він став першою людиною з тривалою ремісією після ВІЛ завдяки лікуванню тільки противірусними препаратами. Однак заявляти про перемогу рано. Вчені не брали проби на вірус з лімфатичних вузлів, результати інших пацієнтів невідомі, а факт одужання ще має підтвердити незалежна лабораторія.
Перші два пацієнти, які одужали
Повідомлення про перемогу над ВІЛ зʼявлялися і раніше. Однак у більшості випадків вірус «повертався» після тривалої відсутності. Наприклад, дівчинці з штату Міссісіпі (США) відразу після народження призначили антиретровірусну терапію. Вона пролікувалася 18 місяців і потім мати дитини припинила терапію — здавалося б, вірус зник з організму. Однак через два роки стався рецидив.
За весь час повністю перемогли хворобу тільки дві людини — американець Тімоті Рей Браун і житель Лондона Адам Кастильєхо. Обох пацієнтів лікували за допомогою пересадки стовбурових клітин кісткового мозку, і у обох не було рецидивів через кілька років.
Тімоті Рей Браун дає пресконференцію у Вашингтоні, 2012 рік.
T.J. Kirkpatrick / Stringer
Перший пацієнт, Тімоті Браун, одужав у 2008 році. У 2007 році йому пересадили стовбурові клітини кісткового мозку для лікування лейкемії. Пацієнту стало краще і навіть через три роки після трансплантації і припинення антиретровірусної терапії вірусу не виявили, а в крові знизився рівень специфічних антитіл. Другою людиною, яка повністю одужала, став «лондонський пацієнт» Адам Кастильєхо. У нього виявили ВІЛ у 2003 (і призначили антиретровірусну терапію), а в 2011 — лімфому Ходжкіна. Через позитивний ВІЛ-статус хіміотерапія не давала результатів, і лікарі запропонували йому піти на трансплантацію кісткового мозку. Це допомогло — у березні 2020 року, через три роки після терапії в крові пацієнта не виявили вірусу в активній стадії.
В обох випадках донорами клітин виявилися люди з рідкісною генетичною мутацією, яка відома як CCR5-delta32. Вона робить людину несприйнятливою до більшості штамів ВІЛ. Пересадка стовбурових клітин змінила імунну систему Адама Кастильєхо і Тімоті Брауна — і у пацієнтів виробилася стійкість до хвороби. У наукових публікаціях вчені описують два випадки не як одужання, а як тривалу «ВІЛ-ремісію». Експерти заявляють: поки «незрозуміло, які параметри лікування або характеристики пацієнта сприяли тривалій ремісії ВІЛ», тож рано називати метод стовбурових клітин «лікуванням». Цей метод вважають ризикованим і рекомендують використовувати тільки в крайньому випадку, наприклад, коли у пацієнтів з ВІЛ виявили рак. Тим не менше вчені вважають це «величезним кроком вперед у розробці генетичної терапії для ВІЛ-інфікованих».
Що ще пропонують сьогодні для лікування ВІЛ
Як пише Національний інститут алергії та інфекційних захворювань США, загальна мета нових підходів до лікування ВІЛ-інфекції — зробити ліки, які можна було б приймати раз на тиждень або на місяць, а не щодня за суворою схемою. Зараз там досліджують кілька підходів.
Один з методів — нейтралізуючі антитіла. Клінічні дослідження показали, що такі антитіла можуть пригнічувати вірус, хоча й не так ефективно, як антиретровірусні препарати. Їхня перевага в тому, що їх можна приймати раз на місяць або навіть рідше. Однак є нюанс — вірус мутує і пристосовується, тому лікування тільки антитілами може сприяти появі штамів, стійких до антитіл. Дослідники рекомендують дотримуватися терапії, де антитіла скомбіновані з іншими препаратами.
Ще один метод лікування ВІЛ-інфекції — терапевтична вакцина. Її вводять не до, а після зараження. «Робота» вакцини полягає в тому, щоб «навчити» імунну систему контролювати і атакувати будь-які прояви ВІЛ в організмі. Це дозволяє не повторювати терапію (виняток — можливі періодичні повторні щеплення) і не дотримуватися антиретровірусної терапії. Клінічні дослідження вакцини від ВІЛ проводять декілька закладів, зокрема Національний інститут алергії та інфекційних захворювань (зараз набирають добровольців для дослідження), Національні інститути здоровʼя та інші установи, які в основному базуються в США. Більшість досліджень закінчилися на першій фазі (всього їх чотири, тому поки складно говорити про перші результати).
Одночасно науковці продовжують досліджувати нові препарати для щоденної антиретровірусної терапії. Наприклад, на початку липня Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США схвалило препарат фостемсавір (його продають із назвою «Рукобія»). Він призначений для пацієнтів, у яких вірус мутував і не піддається лікуванню іншими препаратами.
Група дослідників з біофармацевтичної компанії Gilead Sciences розробила ще один препарат — ленакапавір. За словами фахівців, він послаблює зовнішню оболонку вірусу і ускладнює інфікування здорових клітин. Більшість сучасних препаратів націлені на білки, які беруть участь тільки в ранніх фазах життєвого циклу вірусу, ленакапавір впливає відразу на декілька фаз. Але у цих ліків є і свої недоліки — деякі штами ВІЛ можуть бути стійкі до такого лікування. Тому ленакапавір радять приймати в комбінації з іншими препаратами.