Міністр фінансів Сергій Марченко
Сергію Марченку 39 років. Він народився і закінчив школу в селищі міського типу Макарів Київської області. У 2002 році отримав диплом магістра управління держфінансами в Академії податкової служби. Через сім років захистив кандидатську дисертацію в Науково-дослідному фінансовому інституті при Мінфіні. Після Академії Марченко працював на різних посадах у Податковій адміністрації, Секретаріаті Кабміну та Міністерстві фінансів.
У 2010 році з подачі фахівців компанії McKinsey&Company при президенті Вікторі Януковичі створили Координаційний центр із просування реформ. Марченко потрапив до нього після складного і багатоетапного відбору, який тривав майже рік. Очолив організацію майбутній міністр фінансів Олександр Данилюк. Але на повну Центр так і не запрацював — його ідеологи й учасники скаржилися, що влада сама гальмувала реформи.
Пізніше Марченко писав Бюджетний кодекс, який ухвалили у 2014 році, працював експертом в аналітичній організації Bendukidze Free Market Center, а з 2014 по 2016 рік керував програмою «Лідерство в публічних фінансах» у Київській школі економіки.
У травні 2016 року, коли міністром фінансів за Петра Порошенка став Данилюк, Марченко посів місце його заступника. Він займався фінансовою децентралізацією, завдяки чому, за його словами, доходи місцевих бюджетів за весь час реалізації реформи зросли із 70 до 262 мільярдів гривень. Крім того, в уряді він займався реформами — медичною та системи фінансування освіти і науки. Зокрема завдяки Марченку запрацювала система трирічного фінансового планування. Її мета — захистити довгі та важливі держпроєкти від постійних переглядів бюджету і довести їх до кінця.
В останні дні літа 2016 року Марченко потрапив в публічний скандал. Під час пресконференції він заявив, що студенти отримуватимуть стипендії тільки за «надзвичайно високі успіхи у навчанні». У цей час до залу увійшла група молодих людей з банером «Нема стипендії — їж міністрів» і запустила в Марченка торт. Протестувальники вимагали залишити стипендії всім студентам-бюджетникам і закликали «виділяти фінансування на освіту, а не на війну». У відповідь Марченко обтрусив торт і продовжив виступ.
У 2018-му він пішов з Кабміну слідом за Данилюком. Через місяць його призначили заступником глави Адміністрації президента Петра Порошенка — Ігоря Райніна. В інтервʼю виданню «Макарівські вісті» Марченко розповідав, що в АП він потрапив у складний передвиборчий період, але за неповний рік команді вдалося запустити монетизацію субсидій, систему корпоративного управління в держбанках і почати роботу із запуску звʼязку 5G. Марченко пішов з АП після перемоги на виборах президента Володимира Зеленського.
Улітку 2019 року він пішов на парламентські вибори в списку проєкту колишнього премʼєра Володимира Гройсмана — «Українська стратегія Гройсмана». Партія набрала 2,41 відсотка та в парламент не пройшла.
Колишній колега і начальник Марченка, Данилюк вважає, що той практично ідеальний кандидат у міністри — досить досвідчений і стресостійкий. «Сергій про реальність, а не про піар, — каже Данилюк «Бабелю». — Він багато займався фінансами, розробляв фінансову модель охорони здоровʼя. Його внесок у реформу фінансової децентралізації не менше сорока відсотків». Призначення Марченка в контексті останніх перестановок у владі Данилюк вважає «дуже нетрендовим».
Міністр охорони здоровʼя Максим Степанов
Максиму Степанову 44. У владі він не нове обличчя. Новий міністр народився в Амурській області Росії, у родині медиків. У 1990-х працював санітаром у лікарні. У 1998 році вже в Україні отримав вищу медичну освіту — закінчив Донецький державний медичний університет імені Максима Горького за спеціальністю «хірургія», але хірургом не став.
У нульові Степанов часто міняв роботу. З 1999 по 2001 рік він був заступником директора Торгового дому «Газ України» НАК «Нафтогаз України», з 2001 по 2003 рік — заступником директора промислово-фінансової групи «Віче». Після цього Степанов недовго працював у Податковій адміністрації України, а з 2004 по 2008 рік був головою ради директорів «Республіканського правового союзу». Ця компанія займалася аудитом і консалтингом у сфері права.
Із 2008 по 2010 рік Степанов був першим заступником голови Одеської облдержадміністрації Миколи Сердюка. Тоді, за інформацією «Бабеля», у чиновника були хороші стосунки з «помаранчевою» командою президента Віктора Ющенка.
Після перемоги на виборах президента Віктор Янукович звільнив Сердюка з ОДА. Слідом за ним без посади лишився Степанов. Але незабаром, у 2011 році, тодішній міністр юстиції Микола Лавринович запросив Степанова очолити «Поліграфкомбінат «Україна», який виготовляв бланки для офіційних документів. Підприємством Степанов керував пʼять років.
У 2016 році, коли Порошенко звільнив главу Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі, у Степанова зʼявилася можливість повернутися в знайому область. За словами близького до нього джерела, протекцію Степанову склав тодішній глава АП Борис Ложкін. У грудні 2016-го Степанов виграв конкурс на посаду керівника ОДА, а в січні 2017 року його офіційно представив Порошенко.
Під час президентської кампанії у Степанова з президентом стався конфлікт. У першому турі в Одеській області Порошенко отримав тільки девʼять відсотків голосів і через тиждень усунув голову ОДА від посади. Степанов заявив, що це незаконно, а його звільнення — політична помста за низький результат президента.
У квітні 2019 року Степанова як гостя запросили на ефір політичного ток-шоу «Право на владу» на каналі «1 + 1». Туди ж несподівано, без запрошення приїхав Порошенко, між ними розгорілася дискусія. Степанов розповів, що одноразові виплати жителям області, які влада почала роздавати в розпал передвиборчої кампанії, він вважає спробою підкупу виборців. Ці виплати Степанов заморозив без відома президента.
У різний час Степанова називали людиною Ігоря Коломойського, оскільки він є кумом давнього друга бізнесмена Ігоря Палиці. Сам Коломойський в інтервʼю «РБК-Україна» у травні 2019 року говорив, що на прохання Палиці справді допомагав вирішувати якісь проблеми Степанова, але новій владі, запитай вона в нього поради, він би чиновника не рекомендував.