Один день із народним депутатом Олександром Дубінським. Де живе, з ким дружить і що збирається робити в парламенті наймедійніший «Слуга народу»

Бажання та вміння епатувати в Олександрі Дубінському відчувається одразу. Він призначає зустріч біля свого підʼїзду о восьмій ранку, але пізніше відкладає на 09:39. «Адреса — Набережно-Хрещатицька, 1. Не помилишся. Далі я покажу», — говорить він телефоном. Це адреса пʼятизіркового готелю Fairmont Grand Hotel.

Сонний, у шортах і картатій сорочці Дубінський зустрічає нас у призначений час біля входу в підʼїзд. У ліфті він тисне кнопку одного з верхніх поверхів. Поки їдемо, питаю, чи все його влаштовує у зрості моєму (184 сантиметри) та фотокора (178 сантиметрів). Напередодні Дубінський опублікував у Facebook селфі на тлі дівчат модельної зовнішності з підписом: «Вибираємо помічниць. Прошу нижчих за 175 сантиметрів не турбувати». У соцмережі з цього приводу розгорілася велика дискусія, і найбільш мʼяким звинуваченням щодо нардепа був сексизм.

Дубінський пояснює, що вся ця історія була жартом, а фото він зробив у ательє, де шив костюм. Туди ж прийшли моделі й записували свої параметри просто поруч з ним. Пояснювати все це у Facebook і виправдовуватися йому здається дивним.

Двері ліфта відчиняються, і ми підходимо до темно-коричневих дверей квартири. Перше, що впадає в око, — невелика наліпка з шаржем на Ігоря Коломойського. Коломойський кучерявий, широко посміхається. Дубінський із задоволенням позує на тлі шаржу, поки фотограф робить кілька знімків.

Ми проходимо в трикімнатну квартиру площею близько 100 метрів. Попри великий метраж, через речі — одяг, взуття, коробки, документи, папери — вона здається тісною. В одній із кімнат — дві нерозпаковані роботи фотографа Олександра Чекменьова із серії «Донбас». Дубінський збирає Чекменьова, у нього приблизно 60 його робіт. Хаос у квартирі компенсує вид із двох балконів: один на Набережну та Дніпро, другий — на Андріївську церкву. Тут він часто записує свої відеоблоги, а їхні коментатори в соцмережах думають, що Дубінський живе в Fairmont.

Поки майбутній депутат одягає костюм, спеціально відшитий напередодні в ательє Neatmen, розпитуємо про його квартири. Він розповідає, що власник Fairmont Grand Hotel Kyiv Леонід Юрушев, якого Дубінський знає особисто, побудував кілька квартир для менеджменту готелю просто в його будинку. У 2014 році, коли ринок просів, цілий підʼїзд виставили на продаж. Дубінський попросив Юрушева продати йому дві квартири. Кожна — приблизно за 100 тисяч доларів. Друга розташована на поверх нижче. Дубінський планував їх обʼєднати, але потім передумав і зробив ремонт тільки в одній. Усього в нього чотири квартири та частина квартири батьків. Декларацію з описом усієї нерухомості він подасть у 2020 році. Дубінський ніколи не говорив, що бідна людина, і пристойно заробляв на «Плюсах». Скільки — не каже, мовляв, не має права за контрактом.

Дубінський продовжує збиратися, ретельно підбирає шкарпетки в тон нових штанів, дістає туфлі з шафи — там кілька коробок Louis Vuitton. Він одягає на руку годинник, уточнює час, щоб його завести, бере туалетну воду й іще раз поглядає в дзеркало.

Спостерігаючи за всім, згадую слова Дубінського про те, що місячного бюджету депутата — приблизно 76 тисяч гривень — на життя не вистачить. Питаю, на що він буде жити.

— Я продав 1 відсоток акцій телеканалу «1+1» за чотири з половиною мільйона гривень іншим акціонерам, фінансовій компанії. Дві квартири якихось грошей коштують, якщо треба буде — одну продам. Мільйона гривень на рік мені достатньо, — каже він і кріпить телефон на штатив, щоб перед виходом у парламент записати відео для блогу.

Питаю, чи отримує Дубінський дохід від свого YouTube-каналу.

— Узагалі цим не цікавлюся. Щось там приходить, я чеки ніколи навіть не переводжу в готівку — не орієнтований на отримання доходу від блогу.

Як доказ він пропонує мені розкрити конверт із чеком і подивитися суму. Чек датований березнем 2019 року, сума — 950 доларів. На журнальному столику біля дивана лежить кілька таких закритих конвертів.

Дубінський стає навпроти телефона, набирає в легені побільше повітря і записує відео. Своїм підписникам він анонсує перший день у парламенті, розповідає про зустрічі фракції з президентом, суперечливі питання. «Це не буде парламент людей, які піднімають руку за командою», — обіцяє він наприкінці відео.

Перед виходом з квартири він перевіряє, чи все взяв — ключі від автомобіля, телефон, гаманець з упізнаваним принтом Louis Vuitton, і ми виходимо. У цей момент я ще раз дивлюся на наліпку з Коломойським. Згадую знак, який на машини клеять після того, як їх освятив священник.

— Ти навіщо приклеїв, — питаю, поки спускаємося в ліфті, — тебе вона оберігає?
— У нас такі на «Плюсах» були, приліпив собі на двері. Я ж ніколи нічого не соромлюся. Це акціонер каналу, а я його як акціонера та людину дуже поважаю, — розповідає він.

Я нагадую, що медіа зараховують Дубінського до групи Коломойського у фракції «Слуги народу».

— Мало кого вносять у які групи, — відповідає він, поправляючи волосся. Дубінський стверджує, що не спілкується з Коломойським, а останній раз бачив його, коли працював на «Плюсах» — на зустрічі акціонера з журналістами в лютому 2018 року.

Ми виходимо у двір, де припаркована Тойота Лендкрузер 200 Дубінського. Машин у нього ще принаймні дві: Мерседес-Бенц G55, який у народі називають «кубиком», і темно-синій Форд Седан. У дворі чекають два охоронці. «Це моя особиста охорона», — пояснює Дубінський, але відмовляється уточнювати, скільки коштують їхні послуги.

Він сідає за кермо й тут же згадує, що все-таки забув павербанк для телефону. Поки він повертається в квартиру, я дивлюся у Facebook, як «Слуги народу» покладають квіти до Стіни памʼяті полеглих за Україну на Михайлівській площі. На питання, чому він не там, Дубінський говорить, що «ці речі вимагають поваги всередині себе».

Він водить різко, швидко і нахабно. Під час їзди відволікається на повідомлення в телефоні та питання. У якийсь момент на одному з поворотів я, не втримавшись, штовхаю одного з охоронців.

— Ось тому, — каже Дубінський, — у мене в машині всі завжди пристібаються.
— Не можу позбутися думки, що ти нагадуєш мені Сергія Лещенка в «Блоці Петра Порошенка» пʼять років тому. Він теж був ні з чим не згоден і всіляко підкреслював непричетність до колективу.
— По-перше, я не списочник, — розповідає Саша, — по-друге, а давай я тебе буду порівнювати з [шеф-редакторкою «Лівого берега»] Сонею Кошкіною, ти мені на неї схожа.
— Давай. Тільки це не так.
— Це так, тому що ти мало орієнтуєшся в якихось питаннях для того, щоб розуміти, з ким говориш. Чим я схожий на Лещенка? Я пройшов на окрузі, сам займався своєю передвиборчою кампанією, сам спілкувався з людьми та сам за себе відповідаю, а Лещенко отримав мандат просто так, — пояснює Дубінський, якому порівняння з Лещенком явно не подобається.

Я нагадую, що на відміну від Лещенка, який не міг вийти з БПП через імперативний мандат, мажоритарник Дубінський може.

— Я не збираюся виходити з фракції. Якщо президент і його команда будуть дотримуватись цінностей, які декларують, я до кінця буду з ними. Я висловлюю незгоду там, де вважаю за необхідне, і голосую тільки за те, що читаю і де розумію, про що йдеться.

Поки їдемо, один із водіїв на зустрічній впізнає Дубінського й показує великий палець.

Дубінський отримав посаду заступника голови в одному з ключових комітетів — з питань фінансів, податкової та митної політики. Каже, що вже прочитав законопроєкти, які буде розглядати комітет.

Ми підʼїжджаємо до будівлі парламенту. На площі Конституції зібрався мітинг, щось кричать у мегафон, зграйка роззяв з цікавістю розглядає нових депутатів. До нас підходить чоловік і просить сфотографувати його з Дубінським на його телефон. «Дівчино, мені один кадр клацнути з людиною, яку, напевно, поважає вся країна», — говорить він, уточнює, що сам із Запоріжжя, бажає Дубінському удачі й іде.

Ми переходимо дорогу і наближаємося до паркану з хвірткою. Дубінського оточують журналісти, запитують про монолітність фракції, групи впливу. «Коли побачите законопроєкти, ви все зрозумієте: хто за кого і хто з ким», — упевнено відповідає він. На відміну від інших депутатів-початківців, із журналістами Дубінський спілкується легко, без побоювання. Він знає, як потрібно відповідати, щоб його цитували. Наостанок нардепа запитують, скільки він готувався до сьогоднішнього засідання.

— Цілих пʼятнадцять хвилин. Пʼятнадцять? — запитує він у мене. Я заперечно махаю головою. — Ну, двадцять. Через цю репліку в мене потім кілька разів запитають, чи не перейшла я в помічниці Дубінського.

Біля будівлі парламенту розлучаємося — у журналістів і депутатів різні входи. Поки ми з фотографом стоїмо в довгій черзі, Дубінський отримує посвідчення депутата, значок, регламент і Конституцію, складені в синій пакет з логотипом Ради. Підписавши текст присяги та заяву на вступ до фракції, він телефонує нам і несподівано запитує, чи поїдемо з ним стригти бороду — у Раді до 13:00 оголосили перерву.

Він виходить до паркану і чекає, поки охорона піджене машину. Повз проходить колишній депутат Надія Савченко і передає йому записку на аркуші з зошита. Там, каже Дубінський, порада взяти охорону. Поруч невеликий мітинг. Літня жінка в чорній сукні та повʼязці нетерпляче запитує Дубінського про Арсена Авакова. Про останнього на той момент ходять чутки, що він збереже посаду глави МВС. Пробираючись крізь натовп, ми не встигаємо до початку розмови.

— Аваков не вибирав Зеленського! Зеленського обирав народ! Такі, як я! — жінка помітно нервує. — Аваков — убивця моєї дитини, як він може залишатися?!

Поки Дубінський спокійно пояснює, що рішення стосовно Авакова приймає президент, я розумію, що перед нами Катерина Дуняк — мати Ірини Ноздровської, тіло якої знайшли 1 січня 2018 року поблизу села Демидів. Зараз справу розглядають у суді, але головний підозрюваний відмовився від своїх свідчень.

З усіх боків люди кричать про якісь кримінальні справи, вимагають відставки Авакова. Дубінський незворушний. Він записує телефон матері Ноздровської, відповідає на її питання та їде без нас, одразу ж повертається і вже з машини передзвонює матері Ноздровської, щоб у неї лишився його номер.

Ми їдемо в барбершоп Gentlemenʼs club на Хрещатику, неподалік від Європейської площі. Повертаючи в барбершоп у недозволеному місці, охоронець порушує правила. У цей момент Дубінський встигає сказати: «Не треба!»

— Перше порушення у статусі нардепа! — говорить депутат, який ще вранці називав себе журналістом.
— Тепер, як Зеленський у день виборів у першому турі, платитимеш штраф, — підʼюджую я.
— По-перше, не я був за кермом, по-друге, я був проти, — спокійно відповів він.

На стрижку бороди ми запізнилися. Дубінський просить вибачення й чашку еспресо. За день він їх випиває близько пʼятнадцяти. Уже в кріслі розповідає майстру, як стригти бороду, щоб між нею та щокою був мʼякий перехід.

Стрижка бороди займає хвилин 20, він просить ще один еспресо, а після пропонує поїсти. Ми повертаємося на Поділ і заходимо в «Файну фамілію», де він замовляє «щось супершвидко» — це томатний суп і салат «Капрезе». Я запитую, як він став кандидатом-мажоритарником від «Слуги».

Дубінський відволікається на повідомлення в телефоні. Зʼясовується, що йому як заступнику голови комітету дали двокімнатний кабінет. У парламенті VII скликання ним користувався син тодішнього премʼєра Миколи Азарова Олексій. Дубінського це веселить.

— Що ти там питала? Про мажоритарку? Дивись, була позиція яка... Я ви*бав Петю. Ну, системно його *бав... Ні, це слово ми не використовуємо...

Я заперечно махаю головою.

— Тобто ми будемо використовувати слово «*бав»?
— Із зірочкою.
— Добре. Я *бав Петрика пʼять років, і коли його знесли, залишилися [соратники Порошенка Олександр] Грановський та [Ігор] Кононенко. Я підтримував Олександра Куницького, який пішов у Харківському окрузі проти Грановського, а сам вирішив іти в Київській області, у мене була принципова позиція — піти і там вибити Кононенка.

Дубінський розповідає, що написав пост у Facebook, що збирається балотуватися, і «якщо партія «Слуга народу» зволить дати мені свій бренд, я буду безмірно вдячний, що вони пішли на це». Дубінський гадає, що, «враховуючи його персоналію», рішення про його висунення приймав особисто Зеленський.

Після йому зателефонувала «людина з партії і сказала, що якщо це не жарт, вони готові підтримати і зареєструвати його кандидатом від партії «Слуга народу». Прізвище того, хто телефонував, він називати не хоче, скільки коштувала передвиборча кампанія — не памʼятає. Усе, за його словами, пройшло через виборчий фонд, оскільки конкуренти хотіли його піймати хоч на чомусь.

У своїх відеоблогах Дубінський неодноразово різко відгукувався про колишнього міністра охорони здоровʼя Уляну Супрун, експремʼєра Володимира Гройсмана, колишню очільницю НБУ Валерію Гонтарєву, колишнього спікера парламенту Андрія Парубія. Під час президентської кампанії програма «Українські сенсації» департаменту журналістських розслідувань «1+1», де працював Дубінський, випустила сюжет «50 відтінків Порошенка». У ньому стверджувалося, що Порошенко створив злочинне угруповання в Молдові та причетний до вбивства свого брата Михайла. Через цей сюжет багато журналістів і соратники Порошенка звинуватили «1+1» у політичному кілерстві та чорному піарі під час президентської кампанії. Дубінський на це каже, що в програмі викладені факти та реальні свідчення, а претензії безпідставні.

Тим не менш, під час кампанії колишній журналіст відкрито підтримував Володимира Зеленського. Він підтримує главу Офісу президента Андрія Богдана, дружить із Андрієм Портновим, вважає «кльовим» нардепа від «Слуги народу» Максима Бужанського, який публічно образив журналістку «Нового времени» Ольгу Духніч, поважає Анатолія Шарія.

— Тобі взагалі все одно, що про тебе думають?
— Хто? Хто судить, хто думає? Що ти про мене думаєш — мені глибоко плювати. Мені важливо, що про мене думають люди на вулиці, а що журналісти — абсолютно плювати.
— Читав останнє інтервʼю Коломойського? Він там нагадує [голові Офісу президента Андрію] Богдану, що вершина — це остання точка перед спуском, а ти б йому що порадив?
— Не звертати уваги на злостивців і робити, що повинен.
— Чому ти вирішив, що Портнов буде хорошим генеральним прокурором?
— Тому що він хороша людина і розумний, а розумних дуже мало.
— А Богдан тобі чим подобається?
— Мені подобаються люди, які займають якусь позицію і йдуть до своєї мети. Він теж досить цілісний персонаж, який, не звертаючи уваги на перешкоди, цього добивається.

Після супу він доїдає салат, і ми поспішаємо в парламент. Дорогою Дубінський пропонує показати картину, яку він збирається подарувати Богдану. На великому полотні, що він купив у журналістки Світлани Крюкової, голова ОП танцює в оточенні дівчат.

На зустріч фракції з Зеленським нардеп запізнюється: заходить у зал, який журналісти давно прозвали «Катрусиним кінозалом», у момент, коли президент говорить депутатам, що Арсен Аваков залишається міністром МВС.

Дубінський іде в сесійну залу. Його сусіди — «Слуги народу» Маргарита Шол та Ігор Фріс. Напередодні Фріс у влозі фракції, сміючись, розповідав, що сидить поруч із Дубінським.

— То вам буде весело? — запитала у Фріса ведуча влогу.
— Так, мені буде весело, — відповів нардеп.

Сидячи в залі, Дубінський розглядає номер «Дзеркала тижня» з портретами матерів загиблих на Донбасі. Газети напередодні розклали на всі робочі місця депутатів. «Дуже зворушлива історія», — каже Дубінський і трохи розповідає про своїх сусідів.

— Непогана компанія, — кажу я йому.
— А в мене не буває поганої компанії. Я притягую позитивних людей, слава Богу.
— Так воно зазвичай і буває, — іронічно кажу я.
— Як? — Дубінський дивиться допитливо.
— Плюс і мінус притягуються.
— Тобто я — мінус, а ви всі — плюси?
— Не я це сказала.
— Не важко вам у цьому житті, ні? — ставить він риторичне питання. Решту дня жартує на тему «вона ліпить з мене негідника» і тролить.

У депутатській їдальні, куди Дубінський спустився по воду та каву, до нього підходить Вадим Столар, депутат «Опозиційної платформи — За життя». Журналісти часто називають його «смотрящим» мера Києва Віталія Кличка.

— Моє шанування, — посміхаючись, говорить Столар, простягає руку Дубінському та дякує колишньому журналісту за роботу. На «1+1» уже кілька місяців виходять сюжети, у яких Кличка прямо чи побічно звинувачують у корупції.

До цього часу в новинах «гуляє» список складу Кабміну з прізвищами. Потенційний кандидат у міністри економрозвитку й торгівлі — Тимофій Милованов, директор «Київської школи економіки». Ця школа організувала навчання «Слуг народу» в Трускавці після парламентських виборів. Дубінському така перспектива не подобається, він вважає Милованова «порожнім, як барабан», а в минулому присвятив йому один із випусків свого влогу.

Дубінський повертається до сесійного залу. Перед призначенням Івана Баканова головою Служби безпеки він уперше бере слово з місця.

— Я вважаю, що повноваження і кадровий склад цього главку «К», який став одіозним за часів колишнього глави СБУ, повинні бути переглянуті. Там досі працюють люди, які асоціюються з кришуванням бізнесу, і це дуже важливе питання, тому я хочу звернути на нього вашу увагу.

«Слуги народу» працюють у Раді до пізньої ночі. Усі втомилися й хочуть додому. Ми домовляємося поговорити вранці.

Наступного дня Дубінський показує нам свою майбутню приймальню — за кілька кварталів від його квартири, на вулиці Ігорівській. Це двокімнатна квартира, де раніше був хостел. Її Дубінський орендує за 500 доларів на місяць. Зараз там роблять ремонт, який мають закінчити за два тижні. Бувати в майбутній приймальні він планує постійно.

Перший день Ради, за словами Дубінського, дався непросто — голосування за Кабмін, де залишили Авакова і призначили Милованова; зате йому цікаво було подивитися на людей, які не беруть участі в розподілі влади. Дубінський називає їх мисливцями, які причаїлися та чекають. У чому його особиста місія? До своєї публічності він хоче додати можливості народного депутата. Наприклад, прагне зрозуміти, як фінансуються «канали Медведчука». На питання, чи вийде в нової влади задумане, він відповідає вдумливо.

— Знаєш, це як кажуть: «У вас рак, друга стадія, але він операбельний, або четверта — коліться морфіном». Я хочу зрозуміти, яка стадія. Чи вийде... Залежить від пʼяти людей, які на вершині піраміди влади. Я кажу про президента, голову його Офісу, генпрокурора, голову СБУ та Сергія Шефіра як першого помічника.

Сам Дубінський найближчим часом менш популярним і медійним не стане. До можливостей нардепа додасться авторський проєкт на «1+1» Dubinsky.pro. Робити проєкт йому запропонував Олександр Ткаченко, тоді ще гендиректор «1+1», а тепер колега Дубінського за фракцією. Чому?

— Та тому, що в мене найпопулярніший громадсько-політичний блог у країні, — не замислюючись, відповідає Дубінський, прощається і йде записувати чергове відео для нього.