«Треба шукати що? Треба шукати інтелект»
Найєм: А давайте ми вперше почуємо, яку країну хотів би бачити Зеленський.
Зеленський: Країна, яку я бачу, — я в ній живу. Країна, яку хоче бачити Зеленський, обовʼязково відбудеться. Вона просто молода. Все вийде, я вас запевняю.
Найєм: Ні, а конкретно. Я все ж таки політична тварина, ну так сталося. Мені завжди було цікаво: є Володя Зеленський, якого показують по телевізору, він критикує владу, і я більш-менш з ним згоден. Але давайте конкретніше. У мене є питання, які я ставлю молодим політикам, коли вони йдуть на вибори. Перше — це мова.
Зеленський: Ніколи б не став навіть обговорювати цю тему.
Найєм: Вам все одно, якою мовою говорити?
Зеленський: Для інтелігентної людини не проблема знати кілька мов. Коли хтось пише на гаслі: «Хочу таку мову», — це націоналізм. Я проти цього.
Найєм: Наступне питання. Рух України в Європу чи в Росію?
Зеленський: Але це ж взагалі мистецтво дипломатії. Я хочу, щоб Україна була європейською державою...
Найєм: Тобто Митний союз — це не наше?
Зеленський: Неправильно! Забирайте це своє гасло. Україна — незалежна держава. Так написано в Конституції? Вона незалежна. Вона не може бути з Росією, не може бути з Європою. Щойно у нас зʼявиться супердипломат, який зуміє з усіма домовитися, свій Черчилль, велика людина, яка зможе одних поцілувати, інших налякати, — повірте, усі будуть дружити.
Esquire: Є ж якісь європейські цінності.
Зеленський: Нема такого! Які європейські цінності?! Ви про тих французів, які ненавидять арабів? Або про німців, які люблять євреїв і вибачаються? Або про інших німців, які десь у підвалах продовжують бути нацистами? Ви про які європейські цінності? Точно не про ці.
Найєм: Візьмемо, наприклад, вибори. Ви ж бачите, як вони відбуваються в Росії і як вони відбуваються в Європі. Я не хочу вас підштовхувати, але Володя Зеленський хотів би бачити Україну років через десять-двадцять у складі ЄврАзЄС чи у складі Європейського Союзу?
Зеленський: Мені, чесно кажучи, начхати на ці абревіатури. Правда, Мустафа. Я б хотів, щоб така потужна держава, як Росія, і такий потужний Євросоюз бігали за нами.
Найєм: Так не буває.
Зеленський: Буває. Фішка така: сильна незалежна держава. Маленька. Чому не бути як Швейцарія? Маленька країна, яка навіть у Другій світовій якось відпетляла. Добре, погано, але ж стоїть. Маленька. Та їм на всіх, чесно кажучи... Чому не бути як Англія, яка і в Євросоюзі, і свою валюту зберегла? Сильна держава. А бути сильним, я вам скажу... Нафти немає, золота немає — як у шейхів або як у росіян, у нас не вийде. Ну не вирулимо ми так. Треба шукати що? Треба шукати інтелект. І я не хочу говорити про цінності інших держав. Давайте говорити про Україну. Я тут живу. Я люблю цю країну і я люблю цих людей.
Найєм: Ми всі любимо цю країну.
Зеленський: Не факт, що ми всі любимо цю країну. Я не про вас зараз кажу. Коли людина мріє кудись виїхати, весь час думає, що ось там краще, хочеться її запитати: а чо ти там? А чо не тут?
Найєм: Нам легко про це говорити. Ми більш-менш відбулися, а уявіть собі людину 18—19 років. Вона бачить навколо себе дорогі машини і розуміє, що вони зароблені нечесно.
Зеленський: Ви закладаєте якісь неправильні цеглинки. Не факт, що людина, яка їздить на чомусь дорогому, є злодієм. Якщо ми говоримо про Європу, то повинні жити з європейським мисленням.
Найєм: Я маю на увазі чиновників, які повинні про нас турбуватися, а живуть краще за нас.
Зеленський: Ах, чиновників. Звичайно, це неправильно. Це закінчиться.
Найєм: Людина, яка бачить таке, каже: «Та на фіг мені це треба, я поїду в Європу, де по-іншому все». У 20 років вона має право на такі думки.
Зеленський: Ми самі їхали в Москву і жили там шість років, тому що там була робота. Можна не говорити про великі цінності, в даному випадку вони відходять на задній план. Тому що людина прагне в Європу не для того, щоб ходити в Ла Скала тощо, а тому що вона думає, що там у неї буде зарплата.
Найєм: Вона хоче в Європу, бо там елементарні речі, права якісь, їх дотримуються.
Зеленський: Якщо людина правильно вихована, з правильними мізками, вона намагається змінити країну, в якій живе. А не намагається змінити своє життя і кудись звалити. Таких людей мало, це дуже малий відсоток населення, але він буде рости.
Найєм: А ось люди, які мають мізки, правильно виховані та працюють чиновниками, вони не думають про те, що поміняти в країні.
Зеленський: Ви зі мною як з кандидатом у президенти говорите.
«Ви запропонували цих тузів, королів, дам, а потім на всіх каналах цю колоду показуєте. У кого грошей більше, та карта частіше на екранах зʼявляється»
Найєм: Ви робили продукти для «Інтера», а потім пішли до Коломойського на «Плюси». Це було просто?
Зеленський: Та ми не пішли до нього! Ось найголовніше, дивіться, Мустафа. Це дуже важливо. Напевно, навіть у сильних світу цього є відчуття, що ми від одних пішли до інших. Це не так. Ми вільні. Це не був перехід до когось, це був перехід з одного каналу на інший. Ми виконали своє завдання, зробили «Інтер» першим — і пішли далі.
Найєм: Ми знаємо цих людей як політиків, олігархів, а ви спілкуєтеся з ними як з власниками медіа. Ось ваше відчуття, навіщо їм потрібен телевізор? Що це для них?
Зеленський: А що для них футбол?
Найєм: Тобто ви думаєте, що для них це просто розвага?
Зеленський: Думаю, на відміну від багатьох інших їхніх бізнесів тут їм по-справжньому цікаво.
Найєм: Але бізнесом це назвати складно.
Зеленський: Сьогодні — так. Але цей бізнес не був збитковим до кризи та, крім морального задоволення, приносив гроші. А в 2008-му рекламний ринок впав.
Найєм: А як ви ставитеся до популярної тези, що медіа для них — це інструмент впливу?
Зеленський: А що на телебаченні такого впливового? Новини. Новини впливають. Ми коли на «Інтер» приходили, сказали: «Гроші, новини — без нас».
Найєм: Тобто новини ви не робили. А чому?
Зеленський: Тому що ми в цьому не розбираємося.
Найєм: Ми всі живемо в одній країні, чуємо одну й ту саму інформацію. Новини телеканалу «Інтер» дуже ангажовані.
Зеленський: Я теж так вважаю. Усі знали, чим ми займаємося на «Інтері», і знали, що ми відмовилися від новин. Це чиста журналістика, а я не володію цією професією.
Найєм: А у вас, як у людини, як у громадянина, була особиста відповідальність за те, що ви робите першою кнопкою канал, який в принципі є головним рупором влади? Вони найбільше впливали на настрої, на політику, на вибори. По суті, саме тих людей, яких ви висміюєте у своїх програмах, саме цей канал і зробив владою.
Зеленський: Коли я бачу, що всі без винятку канали рекламують одних і тих самих людей, я розумію, що це все — просто бізнес. І жодної внутрішньої позиції немає. Тому я не хочу нести відповідальність за те, що хтось чимось керує. І коли кажуть, що «Інтер» є провладним каналом, — це нісенітниця повна. Це можна говорити тому каналу, який не бере бабло за політичну рекламу інших кандидатів.
Найєм: Все ж таки політична реклама і новини — різні речі. Ти знаєш, що в рекламі тобі впарюють продукт. А потім тобі кажуть: «Ось ваші чесні новини», хоча насправді вони ні фіга не чесні.
Зеленський: А чому тоді люди голосують?
Найєм: Тому що ви робите ці кнопки першими.
Зеленський: Ні, хлопці. Ви запропонували цих тузів, королів, дам, ви поклали цю колоду, а потім на всіх каналах цю колоду показуєте. І у кого грошей більше, та карта частіше на екранах зʼявляється.
Найєм: То справа лише в грошах?
Зеленський: У цих каналів?
Найєм: Ні, на виборах.
Зеленський: Я не думаю, що вся справа у грошах. Існує якийсь відсоток людей, які до цього дуже скептично ставляться. Але в принципі... Йде масована атака. Не можна сказати, що цей канал заангажований, а цей ні. І взагалі, подивіться на рейтинги новин: новини на «Плюсах» вище, ніж на «Інтері».
Найєм: Ви бачили новини на «Плюсах»?
Зеленський: Так.
Найєм: Вам вони подобаються?
Зеленський: Жесть. Ось я і не хочу мати до них відношення. Ми якось спілкувалися з одним хлопцем з НТВ. Він говорить: «У Росії у нас все зрозуміло: чим більше людей зарубали сокирою, тим вищий рейтинг».
Найєм: Є ще питання. Ви згодні, що повинні впливати на громадську думку?
Зеленський: Звичайно. Інакше ти безглуздий овоч, який живе на цій землі.
Найєм: Тобто ви хочете впливати?
Зеленський: Я б хотів, щоб мою роботу було видно і чутно.