Що нового зʼявилося в Кримінальному кодексі?
Зʼявився термін «сексуальне насильство» — від «зґвалтування» воно відрізняється тим, що насильник діє без проникнення в тіло іншої людини (наприклад, без згоди жертви стимулює статеві органи).
Зґвалтування раніше розділяли на «природне» (з вагінальним проникненням) та «неприродне» (з анальним чи оральним). Це були різні статті Кримінального кодексу і покарання за ними дещо відрізнялись. Тепер всі види зґвалтувань обʼєднали в одну статтю.
Крім того, посилюється відповідальність за сексуальне насильство і зґвалтування дітей до 14 років. Це може загрожувати кривднику увʼязненням до 15 років.
Новий кодекс вводить поняття «примушування до шлюбу», «примушування до аборту», «примушування до стерилізації», а також доповнює поняття сексуального насильства.
Є щось нове, що тепер можуть вважати сексуальним чи домашнім насильством?
Частково так. Якщо раніше притягти до кримінальної відповідальності домашніх кривдників можна було лише за фізичне чи сексуальне насильство, то зараз цей перелік доповнився психологічним та економічним. Економічне насильство — це коли людину виганяють з дому, позбавляють їжі, одягу, іншого майна, забирають гроші чи документи, перешкоджають лікуванню, забороняють працювати або, навпаки, проти волі змушують до праці, забороняють вчитися. Психологічне ж насильство — це коли людину ображають, їй погрожують, її принижують, залякують, переслідують тощо. Тобто навіть систематична матірна лайка може стати підставою для кримінального переслідування, якщо вона призвела до фізичних чи психологічних страждань, розладів здоровʼя чи до втрати працездатності.
Добре. Я не ображаю свою дружину/свого чоловіка. Цього достатньо?
Варто навчитись домовлятися з усіма членами сім’ї. Українцям тепер доведеться запам’ятати, що домашнє насильство буває двох видів: щодо інтимного партнера і так званий «конфлікт поколінь». Тобто домашніми кривдниками можуть бути не лише дружина та чоловік, але й батьки стосовно дітей і навпаки, бабусі/дідусі щодо онуків і навпаки.
Чи правда, що тепер, як у США, суддя може заборонити кривднику підходити до потерпілого?
Так, тепер суддя може заборонити кривднику наближатись до жертви, приходити додому. Жертвою може бути як дружина, чоловік, так і дитина, якщо насильство чинилося в її присутності. Суддя може заборонити кривднику максимум на рік підходити до місця роботи на певну відстань, а також листування, телефонні дзвінки, повідомлення в месенджерах.
Чи може статися так: у мене з партнером був секс, наші стосунки зіпсувалися, і партнер звинуватив мене у зґвалтуванні?
Ще до змін у кримінальному законодавстві існували професійні «жертви зґвалтувань», які заробляли на тому, що спочатку подавали заяву, а потім забирали, але вже за гроші. Поскаржитись така «жертва» може, але якщо насильства чи примусу не було, то його складно довести. Адже після насильства залишаються сліди, які встановлює експертиза.
Я чув, що буде потрібно брати розписку про згоду на секс. Це правда?
Ні. Чутки про розписку перебільшені. Але отримати від партнера згоду на секс — цілком нормально, це означає повагу до людини, її волі, честі та гідності. Якщо ви не впевнені, що ваш партнер (або партнерка) хоче того самого, що і ви, просто не вступайте у статевий контакт.
Стереотип про «подружній обов’язок» все ще жевріє в українському суспільстві. Про це свідчить, наприклад, досвід юриста-кримінолога Анни Маляр, яка проводила глибинні інтерв’ю з сільськими жінками: чоловіки часто тоном наказу сповіщають їх про намір отримати статеве задоволення і не цікавляться бажанням жінки та її настроєм.
Що мені робити, якщо партнер поводиться агресивно в сім’ї?
Ви можете звернутися до поліції та написати заяву — поліція не почне розслідування без вашого звернення. Провадження можуть розпочати без вашого бажання лише у випадку, якщо вас побили, і це призвело до тяжких тілесних ушкоджень.
Якщо в сім’ї до вас застосовують фізичне насильство — побої або мордування — важливо правильно сформулювати заяву. У ній має бути словосполучення «домашнє насильство». Тоді, навіть якщо кривдник змусить вас забрати заяву, поліція все одно буде доводити справу до суду. Окрім того, домашніх кривдників мають заносити до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі (але поки цього не відбувається).
Скільки років має бути партнеру, щоб не довелося переживати про кримінальну відповідальність?
Раніше кримінально караним був секс із особою, яка не досягла статевої зрілості, і вже експертиза визначала — досягла жертва статевої зрілості чи ні. Тепер криміналом вважається секс дорослої людини з особою, якій не виповнилось 16 років, навіть якщо вона дала згоду (є виняток: жоден з партнерів не несе відповідальності, якщо обом немає 16 років).
Тут у законодавстві явна недоробка. Справа в тому, що за визначенням кодексу у відповідній статті злочинцем може бути тільки людина, якій виповнилось 18 років. Тобто якщо 17-річна дівчина займається сексом із хлопцем 16 років, то кримінальна відповідальність для неї не настає.
Що таке «примушування до шлюбу»? Якщо я хочу, щоб ми одружилися і вмовляю партнера — це можна вважати примушуванням?
Справді, в кодексі тепер з’явився злочин «примушування до шлюбу». У Стамбульській конвенції його визначили для представників етнічних груп, де дівчат примушують до шлюбу ледь не змалечку. В Україні дещо інші реалії. Але в Україні проживають етнічні групи, в яких така практика є, і тепер цих жінок захищатиме закон.
Стаття «примушування до шлюбу» сформульована недолуго — вона не визначає «примус», і тому слідчий, прокурор, судді зможуть користуватися нею на власний розсуд. Скажімо, під цю статтю може підпасти шантаж чоловіка вагітністю, якщо при цьому жінка погрожує позбавити батька можливості бачитись із дитиною. Найгіршим є те, що незрозуміло, як ділити спільно нажите майно, якщо через 2—3 роки шлюбу суд визнає, що був примус і шлюб є недійсним.
Що можна вважати примушуванням до аборту або стерилізації?
Примушуванням до аборту чи стерилізації можна вважати, коли агресор силою або погрозами схиляє жертву до аборту чи стерилізації. Проти її волі. Це стосується як чоловіків, так і жінок. Тиск може бути усним, письмовим, з використанням сучасних засобів зв’язку. Це може бути шантаж, погрози, залякування.
Ця норма, як і «примушування до шлюбу», з’явилась у Стамбульскій конвенції, щоб захистити жінок із країн, де й досі в сім’ях їх примушують робити аборт, якщо перша майбутня дитина — дівчинка. Такі традиції збереглись донині в деяких колишніх радянських республіках. Для України ця проблема не настільки гостра, проте такі випадки час від часу трапляються й у нас.