Рада ухвалила три законопроєкти про Нацбанк, які потрібні для отримання траншу МВФ

Автор:
Софія Телішевська
Дата:

Верховна Рада на засіданні 19 жовтня ухвалила закони № 5850, № 5852 та № 5853, які необхідні для отримання чергового траншу МВФ.

Ці законопроєкти вносять зміни до закону про Національний банк України, які мають на меті підвищити політичну незалежність регулятора.

Законопроєкт № 5850 є ключовим з серії змін до закону про Нацбанк. Однією з найбільш дискусійних норм у ньому є зміна повноважень Ради Національного банку — наглядового органу, члени якого призначаються за квотами президента та парламенту.

Відтак документ передбачає обмеження функціоналу Ради Нацбанку, і тепер вона не зможе здійснювати аналіз впливу грошово-кредитної політики регулятора на соціально-економічний розвиток та надавати пропозиції до зміни цієї політики правлінню НБУ.

Законопроєкт також встановлює жорсткіші обмеження до потенційних членів Ради НБУ (зокрема, забороняється ставати членами ради НБУ особам, яких притягали до кримінальної відповідальності або тим, хто очолював банк, який Нацбанк визнав неплатоспроможним).

Також тепер буде створено «кодекс етики» працівників НБУ та скореговано підстави для звільнення голови Нацбанку і його заступників.

У грошово-кредитній політиці законопроєктом пропонується надати Нацбанку право нараховувати відсотки за коштами, які банки тримають на рахунках у Нацбанку. Також удосконалюються процедури з управління золотовалютними резервами України.

Законопроєкт № 5852 доповнює попередній. Ним вносяться зміни до закону про публічні закупівлі — з-під дії цього закону виключатимуться закупівлі Нацбанком послуг юридичного супроводу справ за кордоном.

Зміна мотивується тим, що повна процедура закупівлі таких послуг доволі тривала — вона може тривати 3—4 місяці, через що інтереси НБУ у міжнародних спорах можуть постраждати.

Тепер НБУ зможе проводити закупівлю послуг юристів для супроводу спорів в інших країнах без публічних тендерів.

Законопроєкт № 5853 вносить зміни до Бюджетного кодексу — змінюється комунікація НБУ з урядом під час підготовки бюджетної декларації (плану доходів та витрат держави на три роки).

До цього НБУ кілька разів на рік подавав президенту, уряду та Верховній Раді прогнози своїх прибутків. На підставі цих даних Мінфін готував бюджетну декларацію та розраховував доходи бюджету. У Нацбанку таку форму взаємодії вважають політичним тиском.

Тепер же банк повинен лише інформувати про прогнози своїх прибутків. Таким чином з Нацбанку фактично знімається відповідальність за невідповідність реальних прибутків закладеним у бюджеті